Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Шляхи розвитку історичного роману

Шляхи розвитку історичного роману

Назва:
Шляхи розвитку історичного роману
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,64 KB
Завантажень:
109
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
 
Шляхи розвитку історичного роману
План
1. Зародження жанру історичного роману на початку ХІХ сторіччя
Історія - правдива розповідь про події минулого. Роман - вимисел. «Історичний роман», таким чином, можна було б визначити як «правдивий вимисел». У самій назві жанру полягало протиріччя: назва поєднала, здавалося б, несумісні, взаємовиключні поняття. Задача теоретиків і апологетів жанру полагала в тому, щоб довести можливість правдивого вимислу і вигаданої правди.
Поняття правди - одне з центральних у романтичній естетиці. Для романтиків 20-х років правда майже ототожнюватись з історією. «Метафізична», абсолютна правда, яку шукали раціоналісти XVIII сторіччя, правда для всіх часів і народів поступилася місцем правді історичного розвитку, що вічно змінюється, рухливій, але справедливій, що неухильно прямує до ідеалів.
У новому її розумінні правда одержала найбільше повний вираз в історичному романі. Історична правда, що складається з маси відносних істин, потребувала широких узагальнень і водночас максимальної конкретності. І те й інше досягалося засобами мистецтва, що зливає воєдино роботу філософського розуму і художньої уяви.
Історичний процес, тобто безупинне становлення людського розуму і суспільства, - це процес боротьби. Щоб зрозуміти його, потрібно зрозуміти глибокий внутрішній конфлікт, у якому коріниться причина руху. Така задача історичного роману, що завжди зображував боротьбу не стільки окремих осіб, скільки історичних сил.
Французький психологічний роман XVIII сторіччя вивчав головним чином пристрасті й у меншому ступені характери. Він описував переживання парижанина, представника столичної, тобто найбільше освіченої, цивілізації як якиусь психічну норму, що начебто здавалася загальною. Історичний роман вивчав характери, і характери ці були інші, чим сучасні паризькі. Роман став більш різноманітним і барвистим, повним відтінків і несподіванок.
французькі характери містять у собі характери багатьох провінцій, кожна з який має свою «біографію», свій древній національний субстрат, свою форму культури. Не знаючи місцевої культури, не можна зрозуміти ні історію держави, ні духовне життя сучасної Франції. Звідси увага до провінції, до тих таємниць, а іноді й явних протирічь між столицею й іншою країною, що зіграли таку роль у недавніх подіях революції.
Інтерес до минулого спричиняв за собою інтерес до грунту, на якому відбувалися історичні події й складалися характери. Місце дії набувало особливого змісту, тому що визначало форми праці і життя, умови дії і реальні можливості подій. Середньовічний замок – ціла система соціальних відносин. Ця фортеця, створена для того, щоб захистити феодала від нападів сусідів, так само як від нападів селян. Там є вежа і бійниці, із яких стріляють і кидають камені на осаджуючих; там є катівні для того, щоб катувати ворога, і зали, у яких проїдається награбоване. Замок немислимий без сусіднього голодного села, тому що село годує замок; але в цих халупах не можна захищатися від набігів сусіднього барона, і при наближенні ворога селяни рятуються в замку свого хазяїна. Розкіш королівського палацу не може бути зрозуміла без злиднів цілої країни, так само як злидни, що викликають повстання, були б незрозумілі без розкоші королів і сеньйорів. Королівський палац, замок, болота і лагуни входять у роман із своїм особливим змістом, живописуючи, пояснюючи і конструюючи епоху.
Історія, на думку романтиків, - це життя народу, тому його інтереси і пристрасті, його думки входять в зміст історії. Та чи інша подія може набути значення в залежності від того, як відбилося вона у свідомості народу. Тому історія фактів і історія характерів повинна бути доповнена історією думок. Так романісти відкривали собі шлях до вивчення народної свідомості і реально інтепретували марновірства і легенди, що раціоналістам XVIII сторіччя здавалися дурницею або масовим психозом.
Широкою течією ввійшов у роман фольклор в усіх його формах, - від переказів і пісень до повір'їв і прислів'їв. Історична правда наполегливо потребувала чудесного, тому що чудесне жило у свідомості далеких епох, відбивало інтереси народу і спонукало його до дії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Шляхи розвитку історичного роману

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок