Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Концепція гри в філософії культури

Концепція гри в філософії культури

Назва:
Концепція гри в філософії культури
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,03 KB
Завантажень:
65
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Концепція гри в філософії культури

Говорячи про концепцію гри у філософії культури, ще давно було помічено, що первісні зображення поступово ставали менш реалістичними, більш умовними. Але для гри саме і характерне створення людиною в умовному просторі і часі порядку, що визначається самою ж людиною. Людина, яка грає, виражає себе в умовно незалежному, вільному стані, у стані незацікавленості стосовно всього, що не зв'язано з грою. Відсутність зовнішньої, сторонньої мети, коли метою стає сама діяльність, ріднить мистецтво і гру. У книзі "Ранок мистецтва" академік А.П. Окладников писав, що в первісних художників була тільки потреба в матеріалізованому вираженні внутрішніх переживань, почуттів і ідей, творчої фантазії.

Не виключено, що первісні художники, що проникали в потаєні місця печер, робили це не для магії, а щоб уникнути свідків своєї творчості, що могло здаватися з боку порожнім, незрозумілим і через це, може бути, шкідливим заняттям. Деякі вчені зв'язують із грою не тільки мистецтво, але і всю первісну культуру, бачать у її джерелах гру. Такий підхід характерний для філософської герменевтики. М. Гадамер, розглядав історію і культуру як свого роду гру в стихії мови.

Ще більш показові в цьому відношенні погляди голландського історика культури І. Хойзінга (іноді пишеться Хейзінга). У своїй книзі "Людин граючий. Спроба визначення ігрового елемента в культурі" (1938) він універсалізував поняття гри, до якої звів усе різноманіття людської діяльності і розглядав її як основне джерело і вищий прояв людської культури. Чим ближче культура до архетипів, тобто чим більш вона первісна, тим більше вона гра; але віддаляючись від своїх джерел, подібно тому як людина віддаляється від свого дитинства, культура втрачає ігровий початок.

Звичайно, будь-яка теорія, у якій походження мистецтва, так само як і культури, зводиться до трудової чи ігрової діяльності, до магії, не безперечна. Природно, що створення будь-якої культурної цінності - це праця. Але хіба гра - не праця? Що може бути серйозніше для дитини, чим гра? Але і праця цілком дорослої людини, коли він сам по собі доставляє йому радість і задоволення, мало чим відрізняється від гри. Нарешті, хіба культура і мистецтво не роблять магічного впливу, уселяючи нам думки і чи почуття будячи бажання, що без них у нас би просто не виникли?

У питанні про походження мистецтва важливо зрозуміти не стільки причину, скільки мети, що переслідував первісний художник, створюючи зображення. Ясно, що вони могли бути різними, що самого зображення потім використовувалися з різними цілями. Але якщо художник, як писав А.П. Окладников, задовольняв свою потребу в матеріалізованому вираженні внутрішніх переживань, що для нього були ідеальні, то метою його творчості служило зображення ідеалу. Якщо для культури в цілому характерно постійна розбіжність цілей і ідеалів, то в початковій стадії культури цей збіг усе-таки відбувалося в силу синкретичного характеру первісної культурної діяльності.

Знаменита книга, культурологічний бестселер найбільшого нідерландського мислителя і літератора першої половини ХХ в. Йохана Хейзінга "Homo ludens" побачила світло в Хаарлеме в 1938 р.; через два роки, незважаючи на палахкотливу в Європі другу світову війну, була переведена на угорський, шведський і португальську мови, а в наступне десятиліття вийшла на англійському, французькому і фінському. Широкий російськомовний читач зміг познайомитися з нею тільки в 1992-м(1), багато пізніше, ніж прочитав романи Томаса чи Манна навіть "Гру в бісер" Г. Гессе, написані одночасно чи під впливом ідей Хейзінга. Ми грали в інші ігри.

Утім, те ж можна сказати і про іншу класичну працю Хейзінга: "Осінь Середньовіччя" (1919 р.) чекала російського перекладу майже 80 років. Лише в другій половині 90-х московське видавництво "Прогрес" приступило до серйозного тритомного видання його добутків.

Праці Хейзінга, давним-давно прочитані в усьому світі, багаторазово оскаржені, що породили величезну бібліотеку, що стали, нарешті, класикою.

"Homo ludens" - ймовірно, найважливіший, у всякому разі, з пізніх головних добутків Хейзінга. Поряд з "Осінню Середньовіччя" і "Еразмом" воно являє собою історичний, культурологічний і філософський триптих знань і представлень мислителя нашого сторіччя про шляхи людської культури від античності до сучасності.

"Homo ludens", у якомусь ступені являє собою своєрідну малу енциклопедію знань, що як би оточує, що обіграє основну ідею - "гіпотезу - зухвалу, доведену до крайності, - про природу генезису людської культури, соціальної людини як "людини, яка грає".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Концепція гри в філософії культури

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок