Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Русь у період раннього феодалізму

Русь у період раннього феодалізму

Назва:
Русь у період раннього феодалізму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,85 KB
Завантажень:
63
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Русь у період раннього феодалізму
План
1. Загальна характеристика періоду
2. Укріплення та озброєння

Загальна характеристика періоду
X — початок XII ст. — це час функціонування Киеворуської держави в рамках єдиної ранньофеодальної монархії на чолі з представниками династії Рюриковичів. Поняття "великокнязівський рід" уже в X ст. означало сім'ю великого князя та його найближчих родичів. Від цього часу правління країною успадковувалося по прямій низхідній лінії споріднення за відсутності виборності. Молода держава підтримувала широкі й різноманітні зв'язки із багатьма країнами тогочасного світу. Неабияке значення мали військові походи за межі східнослов'янських земель, унаслідок яких соціальна верхівка мала значні прибутки, а сама Русь зміцнювала свій престиж на міжнародній арені. Основний зовнішній вектор був спрямований на південь, де знаходилась багата й могутня Візантійська імперія. Прагнення до отримання прибутків унаслідок міжнародних воєнних конфліктів і торговельних операцій — характерна риса правителів кінця І тис. н. е., хоча значні багатства почали надходити до центральної скарбниці також із внутрішніх районів країни.
Але щоб забезпечити стабільність цього процесу, необхідно було придушити сепаратизм місцевої знаті. В писемних джерелах зафіксовано шість випадків протистояння полян-русів і древлян, по два випадки збройних конфліктів між Києвом і уличами та сіверянами, один — із хорватами. Приєднання волинян і тиверців відбулося спокійніше, хоча в першому випадку зафіксовано конфлікт із "ляхами" — правителями польських земель. Безсумнівно, це було пов'язано з боротьбою за західноволинські землі.
Конфлікти були постійною складовою цих процесів. Так сталося, наприклад, у 945 p., коли древляни вбили князя Ігоря, а його дружина Ольга жорстоко їм помстилася. Яскравою фігурою був їхній син Святослав — природжений воїн, який розробляв й успішно здійснював не тільки тактичні воєнні операції, а й тривалі стратегічні кампанії. Саме за його князювання був знищений Хозарський каганат, а молода імперія сягнула найбільших розмірів. Він навіть планував перенести свою столицю на Дунай.
Логічне завершення політика перших руських державців дістала за часів князювання Володимира Святославича (980—-1015). В ці роки Київська Русь зайняла провідні позиції серед найрозвинутіших країн середньовічної Європи. На зламі I—II тис. здійснюється реформа структури державного правління, внаслідок якої чільні посади в керівництві могли обіймати тільки члени великокнязівської родини, а система взаємовідносин між сюзеренами і васалами стала чітко регламентованою (рис. 7).
Загальна стабільність Київської Русі сприяла зміцненню її кордонів. Навколо Києва, Чернігова і Переяслава були споруджені могутні оборонні лінії.
У соціально-політичній сфері стосунки різних груп панівної верхівки розвивалися в діалектично пов'язаній опозиції двох основ — державної і родової. До верхніх шарів соціальної ієрархії прагнули потрапити не лише представники племінної верхівки, а й безрідні, але цілковито віддані великому князеві та його оточенню вихідці з різних земель і народів.
Рис. 7. Златник Володимира Святославича
Наприкінці X ст. відбулися докорінні зміни в ідеологічній системі. Після детального вивчення різних релігій, оцінки конкретної історичної ситуації та цілої низки дипломатичних заходів князь, а за ним й уся людність Русі, у 988 р. приймають із Візантії православне християнство, яке стало офіційною державною релігією. Завдяки цій величезної історичної ваги акції Київська держава увійшла до кола європейських християнських країн. А шлюб із візантійською принцесою Анною зробив самого Володимира фактично рівним імператорові.
Однак протистояння старої язичницької і нової християнської релігій на Русі призвело до появи такого синкретичного явища, як двовір'я. З наукового погляду, як вважає О.В. Чернецов, до нього можуть бути віднесені: одночасне звернення до християнських і нехристиянських надприродних персонажів та інші форми змішування різнорідних елементів; використання християнами елементів язичницької обрядовості та фразеології; присвоєння персонажам християнської міфології рис язичницьких божеств; звернення до язичницьких персонажів і мотивів у християнському середовищі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Русь у період раннього феодалізму

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок