Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії

Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії

Назва:
Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,78 KB
Завантажень:
388
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії
План
1. Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії.
2. Маркіз де Сад. — французький письменник, філософ, політичний діяч.
Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії
Життя і творчість Бомарше можна вважати громадським подвигом: його діяльність була про тесі ом проти соціальних підвалин так званого "старого ладу".
Бомарше був одним із найбільш яскравих представників своєї епохи, можливо, навіть, більш яскравим, ніж вона сама. Його доля ланцюг карколомних злетів і стрімких падінь є майже дзеркальним відображенням політичної біографії Франції другої половини XVIII століття і разом з тим дивовижно нагадує долю головного з вигаданих ним героїв — пройдисвіта і балакуна, незмінного улюбленця театральної публіки Фігаро. "Услужливый, живой. Подобный своему герою. Весёлый Бомарше блеснул перед тобой" таким побачив великого драматурга О. Пушкін ("К вельможе"), не випадково виділивши в ньому саме ті риси, які переважають серед інших, що складають природу його обдарованості, а саме: дивовижну жвавість його характеру, воістину фантастичну винахідливість, яка за будь-яких обставин дозволяла йому не втрачати присутності духу, знаходити вихід з усіх тих перешкод, якими щедро обставила життєвий шлях Бомарше його примхлива доля. "Шипучий, як шампанське", - метафора, через яку характеризує Бомарше Герцен, надзвичайно вдало і лаконічно домальовує в уяві образ людини, ім'я якої увійшло в напам'ять нащадків, склало епоху в житті театру, світову славу і предмет національної гордості Франції.
П'єр Опостен Карой де Бомарше народився в Парижі на вулиці Сен-Дені 24 січня 1732 року. Частка "де", що свідчила про дворянську належність прізвища, — на слідок пізніших здобутків письменника, оскільки доля розпорядилася так, що хлопчик з'явився на світ в родині годинникових справ майстра Андре Карона, годинникаря з діда-прадіда. Питання походження, винятково важливе для суспільства, в якому всі сили кинуті на пошуки засобів у боротьбі за існування, залишалося болючим місцем Бомарше впродовж майже усього його життя. "Я перебував серед натовпу людей темного походження...",— відверто поскаржиться глядачу герой Бомарше Фігаро, згадуючи своє дитинство. Немовби компенсуючи незручності власної долі, Бомарше "підправляє" біографію свого героя, знаходячи "щасливе пояснення" обставинам його низького походження.
У реальному житті все було інакше. Не було ніякої таємниці походження, ніяких іменитих батьків. Вигляд старого Карона нічим не нагадував розбійника, що гендлює викраденими немовлятами. Навпаки, цей достатньо шанований майстер, що, крім усього іншого, відрізнявся ще й чуттєвою натурою та схильністю до читання літератури, турботливо піклувався як про утримання родини, так і про пристойне виховання своїх нащадків. Відвідування церкви було обов'язковим. Запізнення відразу ж каралося штрафом, що брався із суми, яку старий Карон щомісячно видавав дітям на ласощі. Деякий час маленький Бомарше навіть ходив до школи, на яку його батько, втім, не покладав якихось особливих надій, оскільки доля його сина була вже визначена: він повинен був зайняти місце помічника у його майстерні.
Бомарше цілком оволодів премудростями батьківської справи, проте навряд чи отримував від неї задоволення.
У досить сумнівній компанії, що нею оточив себе Бомарше, було чимало представниць іншої статі, яким він складав невибагливі за змістом і формою вірші. Усе це тривало досить довго, але зрештою терпіння старого Карона луснуло і після чергової сварки він виставив сина за поріг.
Доля посміхнулася йому через три роки по тому, коли нікому невідомий юнак, який досяг вершин професійної майстерності, прославився як винахідник. Проте спочатку ця справа отримала досить несподіваний зворот. У вересні 1753 року знаменитий годинникар Лепот опублікував у газеті "Меркюр" повідомлення про зроблене ним важливе удосконалення годинникового механізму. Двома місяцями раніше своєю радістю з приводу аналогічного відкриття, звичайно, за умови збереження його у повній таємниці, з Лепотом поділився не хто інший, як годинни-карпочатківець П'єр Опостен Карон-молодший.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок