Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва

Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва

Назва:
Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,19 KB
Завантажень:
423
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему:
Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва


Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київської Ру-сі — Київщиною, Сіверщиною, Поліссям, Поділлям і Галичиною; національ-ні ж його риси стали складатися в XIV— XV ст. головним чином у селянському і козацькому середовищі.
Жіночі платоподібні головні убори
До комплексу одягу XV ст. входила насамперед сорочка переважно із грубо-го саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікопо-дібною, з прямокутною горловиною. Жі-ноча сорочка була довгою, різноманіт-ного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками (пришитими по основі й по пітканню стану), з суцільнокроєними ру-кавами.
Як поясний чоловічий одяг відомі вузькі штани — гачі (ногавиці) з білого або темного сукна, а також широкі шаро-вари.
Жіночий поясний одяг на значній території України був незшитий або частково зшитий у вигляді одного широ-кого чи двох вузьких прямокутних шмат-ків саморобної вовняної візерунчастої або однотонної тканини. Це — дві за-паски, одноплатова обгортка (опинка, дерга), святкова плахта, що побутувала виключно на Середній Наддніпрянщині. Незшитий поясний одяг із домотканої вовни мав чимале локальне розмаїття за рахунок різного орнаментально-колори-стичного вирішення.
Так, на території Середньої Наддні-прянщини в будень носили дві вузькі — чорну й синю — запаски, а на свята — багатокольорову клітчасту плахту з ошатною орнаментованою запаскою — попередницею. На Поділлі побутувала обгортка у вигляді широкого горизон-тального полотнища чорної саморобної вовняної тканини, прикрашеної складни-ми ритмічними композиціями орнамен-тальних різнокольорових смуг. У райо-нах Подністров'я та Карпат носили як дві вузькі запаски, заткані різнокольоро-вими смугами з додаванням металевої нитки, так і поясний одяг у вигляді широкого горизонтального полотнища з місцевими варіантами колориту й оформ-лення.
Жіночі шапкоподібні головні убори
Поряд із незшитим поясним одягом в Україні розвиваються і зшиті форми. На Поліссі, наприклад, широко відомими були літник та андарак. Літник — це вертикально-смугаста вовняна спідниця (на червоному тлі різнокольорові смуж-ки: зелена, чорна, жовта, синя, біла). Андарак — червона однотонна спідни-ця із закладеними по спинці зборами й широкою орнаментальною смугою по низу.
Спідниця шори, яка побутувала на Львівщині, виконувалася з вовняної тка-нини, затканої багатокольоровими верти-кальними смугами, розташованими у складному ритмічному чергуванні на бі-лому тлі. По низу вона обшивалася чер-воним саморобним шнуром.
Димка, мальованка, друкованиця — так називалися полотняні спідниці з на-бивним малюнком, нанесеним ручним способом.
Кожна місцевість, навіть кожне село відрізнялися самобутністю малюнка, орнаменту і крою спідниць. Особливе місце серед цих показників посідав орна-мент — найбільш різноманітний засіб прикрашання жіночого одягу. Орнамен-тація виконувалася техніками ткацтва, набійки, вишивки, аплікації, художнього шва і відповідала звичним стереотипам, які склалися на конкретній території.
Виразним елементом одягу був і го-ловний убір — своєрідний символ сімей-ного статусу жінки. У дівчат — це ві-нець, обруч, перев'язка, які завжди одя-галися так, щоб була відкритою маків-ка. На свята напинали вінок із квітів, який особливо багато прикрашали під час весілля. Як відомо, на другий день весілля голову дівчини покривали рушни-ковим головним убором — наміткою, а потім одягали жорсткий очіпок, який у різних місцевостях мав значну різно-манітність форм (трапецієподібний, овальний, серпоподібний, сідлоподібний і т. д.). Очіпок, за звичаєм, жінка на людях не знімала, а, йдучи до церкви чи в гості, поверх нього обов'язково вдягала ще й намітку у вигляді довгого рушникоподібного навою.
Якість ткани-ни, а також способи пов'язування на-мітки також мали регіональне роз-маїття. На Середній Наддніпрянщині намітки робили з найтонших сортів само-робного лляного або конопляного полот-на (серпанку), а в західних областях — із більш цупкого полотна (нафрами) 10.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок