Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> БАРОКОВА КУЛЬТУРА ЄВРОПИ

БАРОКОВА КУЛЬТУРА ЄВРОПИ

Назва:
БАРОКОВА КУЛЬТУРА ЄВРОПИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,65 KB
Завантажень:
181
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
з культури на тему:
“БАРОКОВА КУЛЬТУРА ЄВРОПИ”


ПЛАН
1. Реформація і контрреформація та їх слід у культурі.
2. Італійська барокова школа.
3. "Золоте століття" іспанського живопису: теми, герої, жанри.


1. Реформація і контрреформація та їх слід у культурі
У XVI ст. Німеччину, Англію, Францію, Нідерланди, скандинавські країни, країни центральної Європи охопив широкий суспільний рух проти католицької церкви — Реформація (від лат. геїогтаііо — перетворення, виправлення). Його представники заперечували верхов-ну владу папи римського, чернецтво, більшу частину таїнств, догмат католицької церкви про "спасіння" віруючих "добрими ділами" (тобто пожертвуваннями і молитвами, що не відповідало новому буржуаз-ному розумінню справді гідних людини діянь), культ святих, ікони, обов'язкову безшлюбність духівництва, більшу частину католицької символіки тощо. На противагу цьому висувалася вимога до націо-нальних церков, не підпорядкованих римській курії, богослужіння рідною мовою; джерелом віровчення почали вважати "священне писання" (Біблію) і відкидати "священну легенду" (рішення церков-них соборів, вердикти римських пап). Релігійним наслідком Рефор-мації у тих країнах, де вона перемогла, було утворення нових, проте-стантських церков (в Англії, Шотландії, Нідерландах, Швейцарії, части-ні Німеччини, скандинавських країнах). Але цей рух в його бюргерсько-буржуазному напрямі (ідеологи М. Лютер, Ж. Кальвін, У. Цвінглі) мав і антифеодальний характер, тому вже саме через це відповідав новим прогресивним тенденціям розвитку.
Католицька реакція (контрреформація), очолена папством, зуміла організувати могутній опір. Головним її знаряддям стали орден єзуїтів та реорганізована інквізиція.
Контрреформація, переміппи в Південній Німеччині, Австрії, Поль-щі, ознаменувалася суворими гоніннями проти будь-якого прояву вільнодумства — у 1559 р. було вперше опубліковано "Індекс забо-ронених книг".
Світогляд Ренесансу був пройнятий безмежною вірою в гармонію світу, в силу і волю людини-героя, в те, що людина — міра всіх речей. Відродження дало взірці об'єднання науки і мистецтва в одній творчій індивідуальності. Світогляд XVII ст. пройнятий відчуттям трагічної суперечності людини і світу, в якому людина посідає зовсім не головне місце, розчинена в його багатоманітності, підпорядкована середови-щу, суспільству, державі. Наука і мистецтво, поглибившись, вже ніколи не йдуть пліч-о-пліч» ніколи не об'єднуються в одній особі. У цей історичний період — між Ренесансом і Просвітництвом — відбува-ються серйозні зрушення у світогляді, у системі цінностей, що про-явилося в соціальній психології, педагогіці, моралі і, звичайно, в ху-дожній культурі.
Великі географічні відкриття, розвиток нових форм виробництва, прогрес наукового знання підривають традиціоналістські устої. Роз-ширення виробництва, все нові й нові можливості для прикладення сил, відкриття нових земель, пограбування і поневолення Ост-Індії та Африки, торгова війна європейських націй — усе це робить XVII ст. епохою підприємливості, успіху та ініціативи.
Такий комплекс соціальних умов сприяє формуванню нового типу особистості — самостійнішої, діяльнішої, промітної, не зв'язаної ста-новими і корпоративними путами, яка вміє приймати рішення на свій страх і ризик. Новий емоційний і духовний склад цієї доби гостро реагує на соціальні й політичні проблеми часу, на напружену, сповне-ну глибоких конфліктів духовну ситуацію. Формується інший, від-мінний від попередніх, погляд на світ, інший "образ" реальності, нове бачення стану справ. Мав рацію поет XIX ст. Генріх Гейне, вважаючи, що "кожне століття, набуваючи нових ідей, набуває і нових очей".
У цю епоху парадигмою свідомості стає "годинник" як образ іде-ального механізму, котрий забезпечує "регулярність поведінки", точ-ність передбачення. Цей образ зустрічаємо у Рене Декарта: кожна людина — спарений годинник, внутрішній і зовнішній; у Ісаака Нью-тона: Бог — світовий годинникар; у лорда Шефтсбері (Антоні Ешлі Купера), який зв'язав ідею світової гармонії з найбільш досконалим технічно приладом, відомим цьому освіченому віку, — годинником:
годинник, на думку англійського просвітителя, з його ідеальним ходом, — це велика машина, одушевлена божественним духом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: БАРОКОВА КУЛЬТУРА ЄВРОПИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок