Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Мистецтво Італії 17-18 ст.

Мистецтво Італії 17-18 ст.

Назва:
Мистецтво Італії 17-18 ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,64 KB
Завантажень:
274
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Мистецтво Італії 17-18 ст.”


Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбуло-ся подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення лю-дей до щасливого життя, а також нова система національ-них літератур, нова філософія і наука; небувалого розквіту досягло у ту пору мистецтво. Характерними ознаками куль-тури Ренесансу були такі:
1) Світський, нецерковний, характер культури Відро-дження, що було наслідком секуляризації (звільнення) сус-пільного життя загалом.
2) Відродження інтересу до античної культурної спад-щини, яка була майже повністю забута у середні віки.
3) Створення людської естетично-художньої спрямова-ності культури на противагу релігійній домінанті у куль-турі середніх віків.
4) Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спря-мованість філософських вчень Відродження.
5) Широке використання теорії "подвійної істини" для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.
6) Переміщення людини як основної цінності у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.
Тенденції культурного розвитку, започатковані епо-хою Відродження, знайшли своє продовження у XVII ст. Водночас виникли й інші соціально-історичні чинники, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя За-хідної Європи.
Значною мірою вони зумовлювалися попереднім істо-ричним розвитком, і все ж це були новітні тенденції сус-пільного розквіту, котрі започаткували формування нових політичних і економічних структур, нове розуміння світу і людини, нову систему культурних цінностей.
Центром розвитку мистецтва барокко на рубежі ХVІІ - ХVІІІ сторіч був Рим. Майстра барокко розривають з багатьма художніми традиціями Відродження, з його гармонічними, врівноваженими обсягами.
Архітектори барокко включають у цілісний архітектурний ансамбль не тільки окремі спорудження і площі, але і цілі вулиці. Доменіко Фонтана застосовує вперше в історії містобудування трипроменеву систему вулиць. Обеліски і фонтани, поставлені в крапках сходу променевих проспектів і в їхньому закінченні, створюють майже театральний ефект перспективи, що вдалину іде.
На зміну статуї як організуючому центру площі приходить спрямований угору чи обеліск фонтан, прикрашений скульптурою. Блискучим майстром рішення міського простору в стилі барокко була Джанлоренцо Бернини (1598-1680 р.) (пьяцца Навона з трьома фонтанами, головний з який присвячений чотирьом рікам; колонада на площі перед собором Св. Петра).
Як придворного архітектора римських пап він очолював всі основні архітектурні, скульптурні і декоративні роботи, що велися в Римі. У культовому зодчестві зрілого барокко підсилюються пластична виразність і динамічність.
Прямі площини змінюються вигнутими, чергування вигнутих поверхонь підсилює пластичний ефект. Різні матеріали (кольоровий мармур, різьблення по камені і дереву, ліпнина, позолоть), живопис, насичений візуальними ефектами, примхливість архітектурних обсягів — усе це було спрямовано на посилення художньої виразності.
У живописі Італії на рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст. виникають два головних художніх напрямки. Одне з них, що одержало назву «болонский академізм», зв'язано з творчістю братів Карраччи, інше — з мистецтвом самого великого художника Італії XVII в. Караваджо.
Брати Карраччі — Аннибале (1560-1609 р.), основоположник сучасної карикатури, Лудовіко (1555-1619 р.) і Агостино (1557-1602 р.) — організували в Болоньї «Академію спрямовану на щирий шлях». Головним принципом їхньої творчості було перетворення натури відповідно до класичних норм, так щоб вона стала гідним предметом зображення.
Поклоніння пастухів. Аннібал Карраччі (1560-1609).
Гравюра різцем, офорт.
Микеланджело Мерізі да Караваджо (1573-1610 р.) — художник, що дав найменування могутньому реалістичному плину в мистецтві, що знайшло послідовників по всій Європі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Мистецтво Італії 17-18 ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок