Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. — II ст. н. е.)

Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. — II ст. н. е.)

Назва:
Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. — II ст. н. е.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,91 KB
Завантажень:
480
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. — II ст. н. е.)
План
1. Латенські пам'ятки Закарпаття
2. Зарубинецька культура та пізньозарубинецькі пам'ятки

Поняття "археологія ранніх слов'ян" є досить умовним, тісно пов'язаним із комплексною проблемою походження і ранньої історії цього етносу. Фактично воно охоплює низку генетично пов'язаних між собою культурних груп, що існували від латенського до ранньосередньовічного періоду (ІІІ-ІІ ст. до н. е. — IX—X ст. н. е.), тобто від перших протослов'янських утворень до появи Давньоруської держави. Крім того, сюди входять культури осілих сусідів слов'ян цього часу (бал ті в, германців, фракійців), що мешкали на теренах України та в суміжних областях Європи, і кочовиків Степу (гунів, болгар, хозарів) раннього середньовіччя.
Територія України займає ключове місце у слов'янському етногенезі. Саме тут, а також у суміжних районах Білорусі та Росії, археологи виявили найдавніші слов'янські старожитності середини І тис. н. е. Звідси бере свій початок широке розселення слов'ян на просторах Ватіканського півострова та Центральної Європи VI—VIII ст. Приблизно у цьому ж ареалі в латенський та римський час мешкали і їхні попередники.
Проблема походження слов'ян розробляється спільними зусиллями істориків, лінгвістів, археологів та інших дослідників. Кожній із зазначених наук властиві свої методи дослідження і кожна з них має вирішувати певні специфічні завдання. При цьому слід ураховувати, що мовознавці вважають праслов'янськими етномовні спільноти, які користувалися системою праслов'янської прамови. Водночас археологи під праслов'янами розуміють носіїв археологічних культур (етнокультурних груп), на основі яких склалися ранньосередньовічні слов'янські старожитності. Деякі історики критерієм слов'янства вважають лише самосвідомість, зафіксовану самоназвою починаючи від VI ст.
Зрозуміло, що такі уявлення відбивають різні аспекти етногенезу і не завжди збігаються між собою. Проте коректне використання їх дає можливість повніше уявити загальну картину. Слов'янський культурно-побутовий набір реконструюється насамперед на підставі археологічних даних, із залученням деяких етнографічних та історичних матеріалів. Мова, якою користувалися давні слов'яни, відновлюється лінгвістами на підставі писемних пам'яток. Нарешті, спільна самосвідомість, що є однією з найважливіших характеристик етносу, безпосередньо пов'язана з існуванням самоназви. її історія може бути простежена на основі вивчення свідчень давніх авторів, зафіксованих у писемних джерелах.
Останнім часом стало цілком очевидним, що пріоритет у вивченні проблеми етногенезу слов'ян належить саме археології, яка стрімко розширює коло своїх джерел, випереджаючи мовознавство та історію.
Наприкінці І тис. до и. е. — у першій половині І тис. н. е. відбувалося активне змішування племен та їхніх культур, котрі зазнали відчутного впливу спочатку латенської, а потім римської цивілізацій. Усе це призвело до порушення еволюційного розвитку археологічних культур у лісостеповій та лісовій зонах Східної Європи.
Важливим чинником розвитку Європи у другій половині І тис. до н. е. було формування кельтської, або латенської, цивілізації. її вплив на культуру європейських народів у наступні століття можна порівняти хіба що із впливом античного світу. Так само як і скіфська культура Східної Європи та еллінізм Середземномор'я, латенська культура знівелювала мозаїчну карту європейських культур раннього залізного віку. Племена кельтів створили нову культуру, яка дістала в археології назву латенської (поселення Ла-Тен у Швейцарії) і проіснувала до рубежу нашої ери. Ще відчутнішим став культурний вплив, проявом якого було виникнення особливого латенського стилю у багатьох сусідніх племен.
Зауважимо, що античні автори добре знали землі Північного Причорномор'я та народи, які мешкали там. Проте області, що лежали на північ від земель скіфів та сарматів, залишалися майже невідомими грекам і римлянам. Докладніші відомості вони мали про західні території, де мешкали кельтські та германські племена.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. — II ст. н. е.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок