Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Українське весілля

Українське весілля

Назва:
Українське весілля
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,75 KB
Завантажень:
4026
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Українське весілля

Чи чули ви таке, що дівчина сама сватається до хлопця? Хай кохає, хай приворожує, але щоб свататись?! Було, було й таке, і великим гріхом вважалося вигнати з хати дівчину з її старостами.

З шаною ставились до чесних дівчат, вони мали право врятувати козака від страти за провину, варто було тільки сказати: «Він одружується зі мною, відпустіть його»,— і життя новоспеченого нареченого врятоване.

Весілля справляли по-різному. Навіть в обрядах сусідніх сіл, хай у дрібницях, але відчувалась різниця. В одних коровай був круглий, в інших квадратний, в тих гільце з ялини, а в тих - із сосни, там викрадали молоду, а там поцупили її речі... Але скрізь було весело, солодко і «гірко».

Тиждень або ж два не вщухали переспіви весільних пісень, і неможливо їх вмістити в невелику статтю, але основні моменти— будь ласка.

СВАТАННЯ

У тому випадку, коли сватає парубок, дівчина або погоджується, або виносить гарбуза, який, до речі, має цілющі властивості заспокоювати нервову систему вразливого невдахи. На знак згоди наречена перев'язує старостів рушниками, а молодому закладає хустку за пояс.

ЗАРУЧИНИ

У призначений день збираються два роди. На покутті сідають батьки молодих, майбутня сім'я, по двоє сватів, а далі, по обидві руки — рідня, що співає:

Клади, клади, Марусечко,

білу руку на заруку.

...Положила білу руку

на заруку.

БГАННЯ КОРОВАЮ

У п'ятницю батьки молодих запрошують жінок-коровайниць - господинь, шанованих громадою за подружнє життя Так повелося, що тільки та людина, яка сама вміє ладити в сім'ї, може дати новому подружжю мир і злагоду через випечений хліб.

Благослови, Боже, (2)

і отець і мати,

своєму дитяті

коровай розчиняти...

Ой, як ми коровай бгали,

які ж бо ми квіти клали:

клали васильок,

і всякії квіти,

щоб любились діти.

Староста ллє у діжу горілку, щоб коровай був «веселий». Коровайниці ліплять «підошву» - корж, на який наліплюють зроблені з тіста шишки, фігурки птахів. Староста хрестить дерев'яну лопату, коровайниці хрестять піч. Дрова у вогні потріскують, а жінки співають:

Піч наша регоче,

короваю хоче,

а припічок заливається,

короваю сподівається.

ДІВИЧ-ВЕЧІР

Субота. Дівчата - дружки нареченої сходяться на останні вечорниці до своєї подруги, щоб проститись з її дівуванням. Вони прикрашають калиною спечений коровай та співають журливих пісень.

Сосоночка літом і зимой зелена, (2)

Під сосною стоїть дівчина смучена,(2)

У п'ятницю русую косу чесала, (2)

А в суботу ішла до шлюбу й плакала, (2)

А в неділю з милим на рушник ставала. (2)

Устань, устань, моя матінко, раненько (2)

Та й зодягни свою донечку хутенько. (2)

ЗБИТТЯ ГІЛЬЦЯ

Коли у молодої дівич-вечір, то до нареченого сходяться бояри, старший з них приносить ялинку. Вити гільце - значить будувати нове гніздо молодим. Це символ родинного щастя, краси молодості, відлуння язичеського культу дерев.

Коли світилки звили гільце, молодий сідає на посад і старша зовиця благословляє його:

Благослови, Боже, (2)

і отець і мати,

своєму дитяті

на посаг сідати.

По вечері молодий з боярами може завітати на дівич-вечір.

ШЛЮБ

Неділя. Ранок. Молоду садять на вивернутий кожух, він ніби приносить достаток, і маленький хлопчик починає розплітати косу нареченої. Дружки, одягаючи молодій вінок, співають:

Віночку мій польовий,

Держись близько голови,

Як ти з голови спадеш,

То й навіки пропадеш.

Заходить молодий з боярами й старостами. Молоді кланяються образам, потім батькам, які вручають їм ікони; при цьому, одержавши благословення батьків, молоді беруться за хустку і вирушають до церкви, до шлюбу. В дорозі їх обсипають хмелем.

ДВІР МОЛОДОГО

Неділя. Обід.

Пообідай, пообідай, молодая паро,

Що ненька зготувала.

Зготувала ненька два голубочки,

Для сина і невісточки.

Зготувала ненька перепелиний

Для рідненького сина.

Після обіду посеред двору молодого влаштовують танці, але згодом дружки від імені молодої починають проситися на своє весілля:

Перед порогом висока гора,

А на тій горі рожа розцвіла,

А на рожі насіння,

Просимо на своє весілля.

З покуття боярин знімає гільце, і за ним увесь весільний поїзд направляється до хати молодої.

СТОЛОВЕ

Неділя. Вечір. Біля воріт молодої поставлений стіл, що перекриває дорогу. Хлопці з роду нареченої забирають дружечок і молоду до себе, а іншим не дають пройти, вимагаючи «столове». Бояри довго сперечаються, але нічого не вдієш: якщо не вдається викрасти молоду, доведеться платити. Горілку, гроші— все, що скажуть вартові.

ДВІР МОЛОДОЇ

Поки бояри давали викуп, увесь рід зібрався біля хати зустрічати молодих. Мати й батьки з хлібом і сіллю привітали молодих, ввели в хату і посадили на покутті на вивернутий кожух. Почалося обдарування. Молодий дарує родичам молодої різні речі, а молода — рушники родові чоловіка.

ПОКРИВАННЯ

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Українське весілля

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок