Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> реферат: Естетика ХХ ст.

Естетика ХХ ст. / сторінка 2

Назва:
Естетика ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,57 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
У реалістичному мистецтві ні в чому не було недоліку — «від срібних ґудзиків на штанях героя до шишки на кінчику його носа».
Поступово класичні реалістичні персонажі розгубили усю свою визначеність і деталізацію. Не тільки читач, але і романіст перестав вірити у вірогідність колишніх художніх створень. Домінантою нового мистецтва виступило щось розпливчасте і невловиме, близьке до невизначеності самого життя. Це вже не обкреслені персонажі, а деякі ілюзії, фантоми, модальності. Багатомірність нової художньої оптики свідчила про відмовлення від допомоги пізнаваних і давно адаптованих образів.
Відома французька письменниця Н. Саррот точно позначила новий період мистецтва як «еру підозри», що характеризується падінням довіри до мови традиційних художніх творів. Звичні досвіди «вибудованих розповідей» стали здаватися якимось верхнім шаром, що маскує дійсність, замість того щоб оголювати її. Творчість, що намагається відродити класичні прийоми роману, картини, театральної п'єси, уже не розкриває нічого, крім загальновідомої дійсності, виходженої уздовж і поперек у кожній своїй частці. Якщо в часи Бальзака розгортання в мистецтві реалістичних картин спонукувало читача до збагнення істини, що добувається ним у напруженій боротьбі, то тепер ці образи перетворилися в небезпечне потурання читацької інерції. Страх перед невідомим, перед новою картиною непрояснених основ, відчуття хаотичного сплетення усього з усім спонукували мистецтво іти від зовнішньої подоби, цуратися «верхнього шару», безпосередньо зверненого до сприйняття.
 
2. Зміна естетики критеріїв художності і художнього контакту
в ХХ столітті
Конфліктна і значеннєва щільність дійсного світу на початку XX сторіччя така, що він здається значно багатшим художнього вимислу. Читачу досить було звернутися до величезного запасу вражень, що безупинно нашаровувалися в результаті його власного життєвого досвіду, щоб знайти заміну цим нудним описам реалістичного мистецтва. Те, що довідався читач зі спілкування з Фрейдом, Прустом, Джойсом, після того як він познайомився з таємним струмом внутрішнього монологу, із ще нерозвіданими областями несвідомого, розхитало границі, які колись здавалися непроникними.
Виникає свого роду нова конвенція між художником і публікою щодо того, які задачі ставить нове мистецтво, що можна чекати від нього.
Багато теоретиків мистецтва вже на початку XX ст. по праву відзначали, що художній твір, тобто річ штучна, починає програвати в зіставленні з багатством речі реальної.
Справжня подія в XX ст. як би і справді має незаперечні переваги в порівнянні з вигаданою історією. Дійсно, яка вигадана історія може суперничати з історією про концентраційні табори, про наслідки ядерних вибухів? Скільки знадобилося б романів, персонажів, ситуацій і інтриг, щоб постачити читача матеріалом, порівнянним по багатству з тим, що пропонує його допитливості і міркуванням густа щільність щовечірніх новин? Навіщо потрібна історична драма, коли є історія? Щось важливе і значне вже здатне повідомити не стільки мистецтво, скільки мистецтвознавче есе чи розумний філолофсько-культурологічний аналіз. Художнє відтворення традиційними засобами тривожної атмосфери, напруженості історичних подій XX ст. програвало в порівнянні з останніми.
Усвідомлення цього підсилювало критику самими художниками застарілості і вичерпаності старої художньої механіки, формувало прагнення мобілізувати внутрішні сили мистецтва, зацікавлюючи читача й утягуючи його на свою територію. Становлення нових прийомів художнього бачення не охоплювалося єдиним виміром. Творець прагнув максимально микшировать власну індивідуальність, представляючи нескінченну мозаїку явищ дійсності «такими, як вони є». Звідси орієнтація на безособовий тон, що як би об'єктивно підносить відколок реальності, коли вже не авторське вторгнення, а сама дійсність здатна виражати складні і напружені стани.
Вторгнення «некласичних форм» в образотворче мистецтво, музику, літературу спочатку сприймалася як однозначна ознака смерті мистецтва, як руйнування чогось дуже важливого, що ще зберігала в собі художня практика кінця XIX ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему: Естетика ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок