Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> реферат на тему: Естетика ХХ ст.

Естетика ХХ ст. / сторінка 3

Назва:
Естетика ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,57 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Але, мабуть, повинна була бути проголошений теза про смерть мистецтва, щоб виявилося можливим генерування нової фази його розвитку. Своєрідність нової фази художньої творчості складалося в тому, що вона піддала ревізії всі попередні представлення про можливості і призначення мистецтва.
Художник-традиціоналіст, який пише портрет, претендував на те, що він занурений у реальність зображуваного обличчя, тоді як у дійсності будь-який живописець наносить на полотнину лише схематичний набір окремих рис, довільно підібраних його свідомістю. Нові віяння в живописі, літературі, театрі демонстрували неможливість зведення персонажа до двох чи трьох полюсів. Присутність у кожній людині десятків тисяч «я», усвідомлення невичерпності і парадоксальності власної натури не повинні були похитнути потреби кожної людини шукати і знаходити в мистецтві свій справжній, неспрощений образ.
У міркуваннях самих діячів мистецтва людина XX ст. найчастіше виступає як сукупність різноманітних, один одного ролей, що виключають. Це, на перший погляд, веде до втрати справжнього обличчя, до втрати самототожності, але одночасно ця обставина диктує мистецтву додаткові задачі: знайти прийоми художнього втілення, що не зводили б усе багатство людини і невимовність його внутрішнього світу до уже випробуваних прийомів і етикеток. Прагнення мистецтва XX ст. розстатися з будь-якою життєвою подобою і витягати змісти із себе самого, безумовно, викликало до життя така якість, як незрозумілість нового мистецтва. Широкій публіці важко пристосувати зір до зміненої перспективи. Вихована на класичних зразках публіка прагне відшукати загальнозрозумілу людську драму, що художній твір увесь час знецінює новими прийомами і над який воно постійно іронізує. Широку публіку обурює, що її надувають, вона не вміє знаходити задоволення в цьому «чудовому обмані мистецтва».
 
3. Модернізм і постмодернізм в естетиці ХХ ст.
Тлумачення цих явищ у науці неоднозначное; якщо говорити узагальнено, модернізм розуміється як художня практика (кубізму, футуризму, абстракціонізму, сюрреалізму й ін.), що розгорнулася з початку XX ст. і яка продовжувалася аж до другої світової війни. Мистецтво постмодернізму охоплює всю сукупність художніх плинів, що розвивалися після другої світової війни дотепер. Суть художньої творчості модернізму і постмодернізму принципово різна. Стало вже загальним місцем протиставляти творчу природу модернізму постмодернізму з його грою мертвими формами.
Модернізму, безумовно, був характерний сильний пафос заперечення попереднього мистецтва, однак одночасно він був і свого роду творчою роботою. Енергія А. Модильяні, П. Пікассо, А. Шенберга, Д. Джойса, М. Крокувала й інших авторів, що не успадковувала форми класичного мистецтва, була спрямована на вироблення адекватного художнього вигляду епохи, була кидком у майбутнє. Модернізм будував свою художню символіку, не звертаючи прямо до реальності, а мобілізуючи внутріхудожні ресурси; але і ці усвідомлені зусилля зажадали колосальної роботи, що привела в підсумку до встановлення нових відносин між людиною і світом. От як описує роботу, пророблену модернізмом, Ж.-Ф. Лиотар (р. 1924), відомий французький філософ і культуролог: «Пацієнт психоаналітика намагається переробити розлад, від якого він страждає в сьогоденні, проводячи вільні асоціації між його елементами, на перший погляд виключеними з всякого контексту, і якимись пережитими в минулому ситуаціями, що дозволяє йому розкрити таємний зміст свого життя, свого поводження». Точно так само робота Сезанна, Делоне, Кандинського, Мондріана, нарешті, Дюшана може розглядатися як деяке пророблення сучасністю власного змісту.
Постмодернізм таку мету не переслідує. Художня практика постмодернізму є не творення нового світу, але допитливе повторення сучасного неврозу, відтворення хворобливих станів у настільки ж клаптевих, осколкових і розірваних формах. Неходженими й у відомій мері епатуючий шляхами модернізм прагнув до пошуку і втілення деяких завершених і цілісних художніх форм, у той час як постмодернізм демонструє зовсім зворотне.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему: Естетика ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок