Головна Головна -> Реферати українською -> Державне регулювання -> Органи самоорганізації населення: досвід сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії

Органи самоорганізації населення: досвід сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії

Назва:
Органи самоорганізації населення: досвід сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,82 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Демократичні процеси в сучасній Україні відбуваються на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не залишається поза ними і більшість інститутів громадянського суспільства, в тому числі органи самоорганізації населення. За роки існування України як незалежної держави було напрацьовано істотний демократичний досвід, який доцільно використовувати для вдосконалення правового регулювання цих органів. Але водночас уявляється прийнятним і вивчення з метою подальшого використання зарубіжного досвіду, в першу чергу досвіду держав із розвиненим громадянським суспільством. Одною з таких держав є Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (далі – Сполучене Королівство).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Наскільки відомо автору, серед публікацій фахівців з державного управління та правознавства, які займаються проблемою органів самоорганізації населення в Україні, дослідження досвіду Сполученого Королівства у цій сфері відсутні. Тому метою статті є розглянути основні положення правового статусу та організації діяльності у Сполученому Королівстві інститутів, аналогічних органам самоорганізації населення в Україні. При написанні статті використовувались нормативно-правові акти та доктринальні дослідження С.Гарднера, Д.Пеннера, Х.Пікарди, О.Тюдора, Д.Хейтона та деяких інших науковців.

У Сполученому Королівстві немає інститутів, які поєднували б у собі усі ознаки органів самоорганізації населення, а саме:

- наявність організаційної єдності та наявність ініціативи створення, що виходить не від органу публічної влади;

- приватна природа;

- самостійне управління своїми справами;

- основною метою створення та діяльності інституту не є отримання прибутку;

- територія діяльності – вони можуть діяти у межах населеного пункту або його частини, коли границі цієї території не збігаються з границями діяльності будь-якого органу місцевого самоврядування;

- відсутність ієрархічної структури;

- особливий порядок заснування та реєстрації;

- відсутність інституту членства;

- належність до системи місцевого самоврядування та, як наслідок, можливість виконувати деякі повноваження місцевих рад у разі, якщо ці повноваження будуть їм делеговані.

Враховуючи, що перші чотири ознаки притаманні не лише органам самоорганізації населення, але й іншим інститутам добровільного неприбуткового (третього) сектору, пошук предмета дослідження у Сполученому Королівстві проводився тільки з-поміж інститутів цього сектору.

При визначенні, які саме інститути добровільного неприбуткового сектору у Сполученому Королівстві є найбільш подібними до органів самоорганізації населення, автор керувалася такими міркуваннями:

- інститути повинні створюватися в рамках територіальної самоорганізації населення (самоорганізація населення англомовними (як і українськими) вченими також розглядається як територіальна самоорганізація та самоорганізація за інтересами);

інститути повинні бути подібними до органів самоорганізації населення за повноваженнями.

Аналіз власних повноважень органів самоорганізації населення дозволяє поділити їх на дві великі групи:

1) повноваження, які стосуються активізації участі населення у роботі інститутів публічної влади;

2) повноваження, які стосуються покращання міського середовища (як зовнішнього, так і внутрішнього).

Виходячи з цього, найбільш подібними до органів самоорганізації населення інститутами у Сполученому Королівстві є центри розвитку місцевих співтовариств (community centres). У більшості випадків засновники реєструють такі центри як благодійницькі установи.

Замість нормативного визначення терміну «благодійництво» у Сполученому Королівстві використовуються доктринальні положення найбільш авторитетного підручнику з благодійницького права О.Тюдора. Відповідно до нього, «хоча єдиної дефініції благодійництва не існує, загальноприйнятим є той факт, що благодійницький інститут повинен відповідати трьом вимогам. По-перше, мета інституту повинна носити благодійницький характер... По-друге, інститут повинен функціонувати на користь суспільства, і, по-третє, він повинен бути виключно благодійницьким» [1, р.2]. Проте, така дефініція уявляється дещо тавтологічною – адже автор стверджує, що благодійницьким інститутом є інститут, мета діяльності якого має благодійницький характер, та який здійснює виключно благодійницьку діяльність. Тому більш прийнятною уявляється позиція державного регулятору благодійницької діяльності – Комісії з питань благодійництва в Англії та Уельсі, яка розглядає питання про реєстрацію інституту благодійницьким при наявності двох ознак:

1) суспільна корисність;

2) альтруїзм.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Органи самоорганізації населення: досвід сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок