Головна Головна -> Реферати українською -> Державне регулювання -> Управління освітою Польщі: історична ретроспектива

Управління освітою Польщі: історична ретроспектива

Назва:
Управління освітою Польщі: історична ретроспектива
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,43 KB
Завантажень:
97
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Перед багатьма колишніми пострадянськими країнами постала проблема відродження національних традицій системи освіти та її складової – управління освіти – з використанням досвіду передових країн світу. Так, Польща успішно справляється з цим завданням, свідченням чого є нещодавнє прийняття її до Європейського Союзу. Сучасним ґрунтовним дослідженням з історії польського управління освітою є праця А. Смолальського “Проблеми освітньої адміністрації” (“Zagadnienia administracji edukacyjnej”), в якій автор детально розкриває й аналізує управління освітою в історичній ретроспективі. Серед польських дослідників, які аналізують результати сучасних змін у Польщі, поширеним є звернення до минулого національної освіти, але в основному дослідники спиняються на повоєнному періоді (С. Славінскі, А. Боґай, В. Ґорішовскі та ін.). Серед українських дослідників до розвитку польської освіти частково звертаються А. Василюк та К. Корсак. Зважаючи на недостатню дослідженість проблеми, пропонуємо детальніший розгляд цього питання.

Віддавна освіта в Європі була пов’язана з релігією. Зокрема польська система організації та управління системою освіти була започаткована у ХVІІІ ст. До кінця XVIII ст. вона формувалася і розвивалася, з одного боку, під впливом костелу, а з другого боку – держави. Державним органом управління системою освіти була Комісія національної освіти (Komisja Edukacji Narodowej) (1773-1793 рр.). “Робота Комісії національної освіти була добре організована завдяки прекрасно підготовленим наглядовим кадрам (на 45 візитаторів[1] – 22 генеральні візитатори володіли дипломами доктора, а 5 були професорами Головних шкіл)” [7, с. 26]. У той період навчання було загальним, школи співпрацювали із суспільним оточенням. Процес навчання населення сприяв збереженню культурної та національної самобутності країни. Ця Комісія опрацювала концепцію повної автономії шкільництва і адміністрації системи освіти. Нагляд над школами нижчого рівня проводили керівники шкіл вищого рівня. Таким чином, автономія адміністрації системи освіти відбувалась через загальну адміністрацію і повний зв’язок першої зі школами та запобігання її відмежування від педагогічних справ [11, с. 34]. З іншого боку, загальна адміністрація підпорядковувалась адміністрації системи освіти персонально, структурно і навіть щодо змісту. Досвід Комісії національної освіти в галузі організації та управління системою освіти використовувався як в пізніших історичних періодах Польщі, так і зарубіжними країнами того часу (Прусія, Австро-Угорщина). Зокрема, як стверджує професор А. Смолальскі, в 1793 р. (близько 20-ти років після заснування Комісії), схожу концепцію було запропоновано у Франції. Вона не зразу ввійшла в життя, пізніше французи змогли продовжити цю ідею. Комісія національної освіти припинила своє існування внаслідок поділів Речі Посполитої між Росією, Прусією та Австрією (1772, 1793, 1795 рр.). Ці країни “поводили себе неоднаково: Росія перешкоджала розвитку національної культури і освіти, Прусія не шкодувала грошей на початкову (німецьку) школу і лише Австро-Угорщина була досить цивілізованою для утримування повної системи освіти, вершину якої складали університети з викладанням не тільки німецькою, але й польською мовами” [4, с. 141]. На той час у Польщі вже існували університети в Кракові (1364 р.), Вільно (1578 р.) і Львові (1661 р.). У Варшаві університет розпочав навчання з 1816 р., а з 1826 р. – політехнічний інститут.

У Польщі міжвоєнного періоду (ІІ Річ Посполита – 1921-1939 рр.) адміністрація системи освіти формально не була об’єднана із загальною адміністрацією. Однак керівники воєводств і старости часто вимагали об’єднання або підпорядкування їм кураторів та шкільних інспекторів. Їх бажання підтримували в тогочасному відомстві внутрішніх справ. Натомість противником такого об’єднання була Спілка польського вчительства, яка, захищаючи незалежність адміністрації системи освіти, організувала у державі народне віче, пресову кампанію, виголошувала протести в Сеймі та в Сенаті, зверталася до найвищих державних діячів і т. п. Внаслідок такої боротьби була збережена незалежність адміністрації системи освіти, тобто закон, який гарантував роздільність, не зазнав змін. На практиці статті закону часто ігнорувались. Інколи в міжвоєнний період воєводи були уповноважені до призупинення виконання на своїй території навіть розпоряджень міністра релігії та національної освіти, якщо розпорядження визнавалось як таке, що суперечить інтересам держави, а швидше – інтересам загальної адміністрації [11, с. 27].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Управління освітою Польщі: історична ретроспектива

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок