Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> Орфоепічні норми українського ділового мовлення

Орфоепічні норми українського ділового мовлення

Назва:
Орфоепічні норми українського ділового мовлення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,18 KB
Завантажень:
475
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
Орфоепічні норми українського ділового мовлення


Орфоепія — це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.
Предметом вивчення орфоепії є:

звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам);

правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);

правильна вимова звукосполучень;

правильна вимова окремих слів і їх форм.
Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.
Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.
Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки — це порушення правильної вимови звуків, заміна однієї фонеми іншою, наприклад: вимова [с] замість [з] везти — вести. Такі помилки спотворюють зміст слова.
Фонетичні помилки — це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків: вимова [ш*] замість [с] у словах усюди, сяду.
Вимова голосних звуків. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: постанова, плай, жити. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:
1.
Голосні [а], [і], [у] — в усіх позиціях вимовляються виразно: [в'ір'а], [знати], [куди].
2.
Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [гоулубка].
3. Звуки [є], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко: [є] — з наближенням до [и], [и] — з наближенням до [є]: [меита], [жиста]. Пам'ятайте: українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна]. Грубо порушує вимовну норму той, хто говорить: [диере'ктар], [харавиїі].
Вимова приголосних звуків.
1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [три'дцат'р.
П р и м і т к а. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [ле'хко], [во'хкий], [д'о'хт'у] (орфографічно: легко, вогкий, дьогтю).
2.
Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [стобо'йу], [списса'ти].
3.
Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розпи'ска] І [роспи'ска], [розказа'ти] і [рос-каза'ти].
4.
Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці словата складу вимовляються твердо: [знов], [ве'лич], [сім], [л'убо'йу],[обчи'сле"н':а].
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл'], [щ'і 'с'т'], [к'іно ]. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [зб'і'ж':а], [р'і'ч':у].
5. Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: [дзп]вінок;прису[джп]увати, відря[джп]епня, нагородження.
Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[дз]ивати, пі[дз]вітпий, пере[дз]'їздівський, пі[дж]ену.
6.
Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [п] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутн'е], [нат'ак], [с'іл'].
7.
Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт,ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати)
Вимова звукосполучень
1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як[с':а], [ц':а]: [зв'іту'йес':а], [у'чиец':а], [лиесту'йец':а] (орфографічно:
. звІтуєшся, учиться, листується).
2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с'а], [ц'с'а]: не [ур'і'з'с'а], не [моро'ц'с'а] (орфографічно:не вріжся, не морочся).
3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд + н(ий) [пройізии'п]. Таку вимову . приголосних закріпляє український правопис: злісний, тижневий, ¦ якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існа'дц-ат'], ]ш'іс:о'т], [ш'іздеис'а'т].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Орфоепічні норми українського ділового мовлення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок