Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> реферат українською: До питання становлення наукової біографії та методики біографістики у другій половині XIX - початку XX ст.

До питання становлення наукової біографії та методики біографістики у другій половині XIX - початку XX ст. / сторінка 5

Назва:
До питання становлення наукової біографії та методики біографістики у другій половині XIX - початку XX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,43 KB
Завантажень:
283
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
П. Бузескул. «не торував нових шляхів», але відповідав провідним тенденціям європейської науки, віддзеркалював філософські течії (наприклад, гегельянство), а за змістом і викладенням був «курсом унікальним, видатним». Особливістю його лекції було декларування на початку кожної її частини закону або правила з історії людства, які послідовно ілюструвалися і порівнювалися з аналогічними в історії інших країн та віддзеркалювали загальні закономірності історичного розвитку. Статті та нарис, присвячені М. М. Луніну, свідчать про те, що при створенні цієї біографії (1911р.) Бузескул вже користувався своєю методикою підготовки біографій вчених, яку стисло виклав у рецензіях на роботи Л. Ранке (1926 р.) та інших.
Взагалі дві частини історіографічної праці В. П. Бузескула «Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале XX века» складали повний на той час нарис життя і діяльності близько двухсот вчених - істориків, археологів, епіграфістів, палеографів тощо. Використана вченим методика підготовки статей і нарисів, а особливо - їхні біографічні аспекти ще потребують ґрунтовного теоретичного і методичного вивчення біографістики.
3 IP НБУВ, Ф. Ш. - Д. 48397. - Л. 14.
Вернадський Володимир Іванович (1863-1945) - природознавець, історик і організатор науки, академік Петербурзької Академії наук (1912), Російської Академії наук (1917), АН СРСР (1925), перший президент Всеукраїнської Академії наук (1919), засновник геохімії, біогеохімії, радіогеології, гідрогеології. Заснував він також багато наукових шкіл.
В. І. Вернадський - один з перших організаторів досліджень з історії науки і техніки. З його ініціативи в 1921 р. у системі Російської Академії наук було створено постійну Комісію з історії наукових знань, яку він очолив. Важливим завданням Комісії він вважав вивчення історії науки, філософії і техніки, що є важливим для створення необхідної спадкоємності наукової творчості, «розуміння значення і безперервності наукової роботи, яка укорінена у науковій думці країни або її регіону», а також вивчення і висвітлення діяльності визначних вчених у різних галузях знань [13, с. 266- 268]. Вивчення наукової творчості попередників є необхідним знаряддям для створення нових галузей наукових знань. З 1927 р. Комісія почала видавати «Очерки по истории знаний». У межах програми Комісії були підготовлені і надруковані два випуски монографії В. П. Бузескула «Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале XX века».
Свої погляди на роль історика науки, вивчення структури науки і її досягнень, змісту проблем і перспектив розвитку конкретних галузей через біографію вченого В. І. Вернадський виклав у лекціях «Значение личности в истории науки» [17, с. 87-89], «Кант и естествознание» [16, с. 178-199], «Мысли о современном значении истории знаний» [16, с. 213-223] та багатьох інших.
У статті «Значение личности в истории науки» В. I. Вернадський виділяє дві тенденції вивчення російської історії: коли історія складалася із біографій «правителів» і коли вона стала колективною історією «без облич» і «без подій». Але в науці завжди «...чільне місце обіймають особистості, яких вирізняє або сила розуму чи його ясніть, або глибина думки чи енергія волі, інтуїція, творчість, розуміння оточуючого світу» [17, с. 88].
В. І. Вернадський вважав, що успішний розвиток науки неможливий без вивчення, за його визначенням, «структури науки» різних епох, чим займається така дисципліна, як історія науки. За його переконаннями, «закони розвитку думки людства ми зрозуміємо лише тоді, коли візьмемо до уваги не тільки домінуючу думку певного періоду, яка не завжди віддзеркалювала істину, а лише тоді, коли усвідомимо у нашому дослідженні усі супутні течії пізнання, бо деякі з них набагато випередили свій час і вели людство правильним шляхом до визначеної мети» [ 11, с. 14].
Тому історія наукової думки, як вважав В. Вернадський, повинна заново вивчатися кожним новим поколінням вчених. Знання історії науки є важливим фактором, якій визначає ставлення вченого до своєї діяльності та діяльності колег.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему: До питання становлення наукової біографії та методики біографістики у другій половині XIX - початку XX ст.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок