Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> АРХІВНА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА І. І. КОРНЄЙЧИКА ТА її РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА

АРХІВНА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА І. І. КОРНЄЙЧИКА ТА її РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА

Назва:
АРХІВНА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА І. І. КОРНЄЙЧИКА ТА її РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,28 KB
Завантажень:
401
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
УДК 01 (477)(09)+929:01 (477)Корнейчик I. I. Валентина Петрикова,
доцент Харківської державної академії дизайну і мистецтв, канд. іст. наук
АРХІВНА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА І. І. КОРНЄЙЧИКА ТА її РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА
Розглянуто роль особистості в становленні цілісного явища, яким є суспільство знань, на прикладі наукової спадщини 1.1. Корнєйчика, та роль його епістолярію у формуванні національної теоретичної школи історії української бібліографії.
Ключові слова: суспільство знань, персоніфікація, національний науковий простір, архівні джерела, епістолярний жанр, наукова школа, українська бібліографія.
Суспільство знань у світовому цнвілізаційному розумінні є позатернторіальннм формуванням і не зводиться до простого вияву суми національних складників. Але з точки зору загального і особливого на національному рівні можливо розглядати або проектувати окремі явища історико-еволюційного характеру суспільства знань світового універсуму. Загальновизнаним явищем розвитку суспільства знань на рубежі XX- XXI ст. є остаточний перехід від емпіричної стадії розвитку наукового знання до аналітико-прогностичної, що зумовлює якісно вищий рівень розвитку всього комплексу знання щодо його нового статусу в суспільстві - категорії вирішальних виробничих потужностей суспільства.
Гуманітарному циклу наукового знання, незважаючи на високий рівень гіпотетичності і філософічності, в однаковій мірі притаманні ознаки виробничої сили суспільства поряд з природничим та технічним циклами. Без внутрішнього поділу на галузеве спрямування, гуманітарне знання сьогодні стає методологічною основою для визначення суспільних орієнтирів вимірювання довершеності розвитку суспільства в його соціокультурному еволюціонуванні.
На рівні окремих державних формувань світові процеси еволюціонування суспільства знань виявляються через стан академічної науки, якій притаманні якості, що здатні формувати окремі з ознак самоідентифікації нації. Безособовість світового суспільства знань на рівні нації набуває забарвлення конкретності за галузевими досягненнями, організаційним структуруванням, набуває об'єму сукупного ресурсного потенціалу та персоніфікації знання (найбільш доречної характеристики в контексті соціального гуманізму). Персоніфікація наукового внеску в знаннєвий потенціал нації саме і визначає наявність і особливості наукової школи (наукових шкіл) в академічній науці на рівні державного формування етнокультурної спільноти. Такі критерії визначеності наукових шкіл були закладені гце в епоху архаїчної стадії розвитіу науки і залишились в історії цивілізацій в персоніфікованих назвах шкіл. Найвідомішою школою у той період стала Академія Платона в Афінах.
В історії формування суспільства знань не є цілком коректним проведення аналогії між явищами нашої сучасності та Академією Платона - через визначеність самої постаті філософа, популяризацію самого історичного факту діяльності Академії в джерелах різних епох та можливої ідеалізації історичного об'єкту при масовому посиланні та цитуванні в наукових працях гуманітарного циклу. Проте можливі аналогії лише підтверджують досить поширену тезу про визначальну роль вченого при формуванні довершеної теорії в окремій об' єктно-предметній галузі знань. Тим більш актуальною є ця теза, коли мова заходить про галузь знання, яка тільки в XX ст. отримала своє узагальнююче терміновизначення - «бібліографознавство».
В історії вітчизняної науки що досліджує предметну сферу бібліографії відомо багато імен науковців, які складають славу української академічної школи, - І. Франко, М. Грушевський, С. Єфремов, М. Комаров, І. Левицький, О. Лазаревський, А. Яновський, М. Ясинський, Ф. Максименко, Ю. Меженко. Наукова спадщина цих вчених являє собою виважений багатозмістовний масив емпіричних досліджень про численні факти і процеси бібліографічної діяльності, які в сукупності відіграли важливу функцію в процесі формування наукового середовища в етнокультурному просторі українців, починаючи від Київської Русі й впродовж усіх періодів структурування національної державності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: АРХІВНА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА І. І. КОРНЄЙЧИКА ТА її РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок