Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст.

Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст.

Назва:
Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,13 KB
Завантажень:
338
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст.


В корпусі джерел з історії України XV-XVIII ст. твори іноземців, зокрема мемуари, описи, донесення і записки, листи та інші види, займають важливе, але все-таки допоміжне значення. Допоміжне з кількох причин. По-перше, з огляду на їх хронологічну та тематичну фрагментарність. Такими є короткі фрагменти посла Франції, Англії та Бургундії Жільбега де-Ленуа, який був в Україні 1412 та 1421 pp., венеціанського купця Йосафата Барбаро, котрий мешкав у м.Тані (Азові) з 1436 до 1451 р. І написав працю "Подорож до Тану", опубліковану вже 1543 р У ній Барбаро залишив деякі господарські, демографічні та етнографічні відомості про Північне Причорномор'я. У 1474 р. через Україну проїжджав венеціанський посол до Персії Кантарині й відобразив це у "Подорожі до Персії", виданій 1487 р.
Шістнадцяте століття багатше на увагу іноземців до України. З нього залишили повідомлення чи враження про Україну понад десять авторів. Але лише матеріали кількох з них, у тому числі Еріха Лясоти, Михайла Литвина, Жака Маржере виходять за межі принагідної згадки чи враження, спеціально торкаючись окремих явищ життя і побуту населення. Тільки про XVII ст. іноземці написали спеціальні праці про Україну. Це насамперед твори Гійома де Боплана, П'ера Шевальє, Павла Алепського, Альберто Віміни, Евлії Челебі та Ін.
По-друге, не всі твори іноземців вирізнялися науковою достовірністю. В багатьох випадках безпідставні вимисли є очевидними. Так, Михайдон Литвин пише, що кинутий у р. Прип'ятьспис настромлюється на риби "І стоїть повнено, ніби встромлений у землю — так густо збивається там риба". Блез-де-Віженер характеризує родючість подільського грунту: "коли залишити в полі плуг, то він протягом двох чи трьох днів так заростає травою, що знайти його тяжко1'. Евлія Челсбі стверджує, що 1660 р. Дорошенко і Сірко були союзниками, хоч вони такими стали, як відомо, у 1669-1670 pp. Він же писав про допомогу, яка надійшла до хана "від сорока козацьких народів". У цих випадках перебільшення чи неточності очевидні. Водночас окремі повідомлення іноземців, ввійшовши як дійсні в українську історіографію, все-таки викликають сумніви. Наприклад, Боплан написав, що в Україні не хлопець вибирав собі дівчину для подружнього життя, а дівчина хлопця. І цю згадку деякі українські історики та етнографи прийняли за чисту правду. Однак вона не узгоджується з етнографічним матеріалом, зібраним у пізніші часи. Той самий Боплан вважав, що козацький отаман мав право стинати голови козакам і садити на палю тих, хто провинився, чого насправді не було, та ін.
По-третє, більшість іноземних писемних пам'яток має мемуарний характер, а мемуари належать до того виду джерел, на яких найбільше позначений вплив суб'єктивного фактора.
Проте свідчення Іноземців мають і свої переваги. Іноземці, за логікою людського пізнання, найперше фіксували ті сторони життя і побуту українського народу, яких вони не знали у практиці своїх народів. Це допомагає виявляти в українській народній культурі саме її національні ознаки, що не були відомі Іншим народам, отже, і не могли бути запозиченими. Свідчення іноземців про Україну минулих часів — ще один доказ того, що український народ — давній історичний народ, а не видумка австрійського губернатора Стадіона чи українських Істориків М.Костомарова І М.Грушевського, як це неодноразово намагались довести польські чи російські великодержавники.
Найважливіші мемуарні та історичні твори іноземців про Україну, написані до першої половини XVII ст.
Серед іноземних авторів, котрі писали про Україну до середини XVII ст, як хрестоматійні називаються імена Барбаро, Кантарині, Герберштейна, Литвина, Гамберіні, Міллера, Блез-де-Віженера, РуджІєрі, Еріха Лясоти, Джільса Флетчера та Ін.
Подамо деякі ілюстрації того, який характер мали свідчення згаданих авторів. Иосафат Барбаро, наприклад, описав природу та спосіб господарювання в місцевостях Північного Причорномор'я, Поволжя, Кавказу, за якими він споглядав з м.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок