Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.

Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.

Назва:
Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,71 KB
Завантажень:
83
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.


Діяльність політичних партій і організацій в Україні, в сучасному їх розумінні, як у Росії чи Польщі, почала розгортатися в другій половині XIX ст. Попередниками партій стали різні товариства й організації культурно-освітнього характеру, хоч часто політичного забарвлення. В підросійській Україні такими були організації чи товариства української інтелігенції в Києві, Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах, що найчастіше називалися громадами. Перша громада виникла в Києві 1859 р. Вона мала на меті пропагувати Історію України, українську культуру, розвивати інтерес до української мови, відстоювала право українців на вільний національний розвиток, збереження самобутності. Після відомого Енського указу 1876 р. діяльність громад була заборонена, багато їх членів репресовано, частина емігрувала за кордон, де прагнула відстоювати інтереси українського народу видавничими та іншими засобами.
У Галичині 1868 р. з ініціативи А.Вахнянина виникло культурно-освітнє товариство "Просвіта", що діяло в Західній Україні аж до 1939 р. і виконало дуже важливу роль у піднесенні освітнього рівня та національної свідомості народу. "Просвіти" діяли в руслі національного (народовського) руху українців Галичини. Ніби на противагу "Просвітам" галицькі культурно-освітні діячі москвофільської орієнтації на чолі з о.Іваном Наумовичем 1874 р. заснували культурно-о світне "Общество им Мих Качковского", що виступало за захист прав галицьких русинів перед небезпекою польського асиміляційного наступу з позицій опори на державну Росію, "общерусский язык" І російську культуру В Галичині також уже від 70-х років діяли робітничі й студентські гуртки, зокрема "Академический кружок", "Дружній лихвар'1, "Друг", вихованці яких пізніше вливалися в політичне життя
Програми та інші матеріали народницьких організацій
З початку 60-х років XIX ст. у Наддніпрянській Україні почали розгортати діяльність народники, що за цілями І методами боротьби були безумовно політичною течією, але за принципами внутрішньої організації до рівня партії не піднялися, не мали виборних керівних органів, необхідних організаційних структур та деяких Інших ознак політичних партій
Народництво в Україні та Роси різнилося І за методами діяльності Перша народницька організація "Земля І Воля" виникла в Роси 1861-1862 рр Вона становила об'єднання різнорідних за політичними І теоретичними орієнтирами груп від соціалістичного забарвлення до просто опозиційних ліберально-конституційних До організації належали Іван Андрущенко, котрий помер у в'язниці Петербурга, Василь Білозерський, співредактор журналу "Основа" в Петербурзі, та Інші українські опозиціонери У 1862р до "Землі І Волі" приєдналася російська військова організація в Польщі ("Комітет російських офіцерів в Польщі"), яку створив українець Андрій Опанасович Потебня, 27 червня (ст ст) 1862 р він вчинив замах на російського намісника в Польщі 1863 р приєднався до польського повстання І загинув у бою На чолі "Землі І Волі" стояв "Російський центральний народний комітет", створений активістами організації
З приєднанням до "Землі І Волі" "Комітету російських офіцерів в Польщі" за умов революційного піднесення в організації утверджувалася орієнтація за зміну суспільно-державних відносин шляхом збройної боротьби Але в умовах спаду революційного піднесення 1863 р "перша" "Земля і Воля" саморозпустилася
Під впливом дуже суперечливих, але однаково антицаристських і так званих антиексплуататорських поглядів і пропаганди "соціальних революціонерів" у середовищі молоді сформувались переконання можливості зміни суспільного ладу шляхом перебудови суспільної свідомості, особливо селянства, а звідси — потреби практичної роботи, спрямованої на перебудову — ходіння в народ. Серед тих революціонерів був П.Лавров, автор праці "Історичні листи". Він закликав здійснити "підготовку революції в Росії шляхом розвитку наукової соціологічної думки серед Інтелігенції" та пропаганди соціалістичних ідей серед селянства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок