Головна Головна -> Реферати українською -> Діловодство -> МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ МОВОМИСЛЕННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО-ЖУРНАЛІСТА

МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ МОВОМИСЛЕННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО-ЖУРНАЛІСТА

Назва:
МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ МОВОМИСЛЕННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО-ЖУРНАЛІСТА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,51 KB
Завантажень:
334
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
УДК 81'1:82-92:070:929 Грушевський
Л. В. СУПРУН
МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ МОВОМИСЛЕННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО-ЖУРНАЛІСТА
Об'єктом дослідження в статті став ідеологічно-психологічний тип світосприйняття М. Грушевського, що кваліфікується як медіативний. Розглянуто апелятиви «Аітератур- но-Наукового Вістника» – мовні засоби кодування головним редактором часопису менталітету реципієнтів.
Ключові слова: Грушевський-журналіст, медіативна мовна ментальність, вісниківські апелятиви.
Объектом исследования в статье стал идеологически-психологический тип мировосприятия М. Грушевского, который квалифицируется как медиативный. Рассмотрены апеллятивы «Литературно-Научного Вестника» – языковые средства кодирования главным редактором журнала менталитета реципиентов.
Ключевые слова: Грушевский-журналист, медиативная языковая ментальность, вестниковские апеллятивы.
The object of the investigation in the article is the ideological psychological type of the word outlook of M. Grushevskiy, that it is qualified as mediocre. It is scrutinized the appeals of the «Literary- Scientific Herald» – the linguistic means of the code of the mentality of the recipients by the editor-in-chief of the herald.
Key words: Grushevskiy-journalist, the mediocre linguistic mentality, the heralding appeals.
Актуальність дослідження полягає в назрілій необхідності з'ясування в сучасній теорії масових комунікацій особливостей мовної ментальності Грушевського-журналіста. Метою статті є характеристика мовленнєвої експлікації медіації як способу мовомислення М. Грушевського, головного редактора часопису «Літературно-Науковий Вістник» (1907-1914, 1917-1919).
Ідеологічно-психологічний тип світосприйняття Михайла Грушевського в журналістикознавстві запропоновано кваліфікувати як медіативний [3]. Латинський термін «медіація» (український еквівалент «посередництво»), на наш погляд, максимально точно експлікує специфіку мовної ментальності вісниківського редактора, дискурс якого характеризується униканням екстрем, серединно-центричним вирішенням проблем. «В українській політичній культурі, – наголошує Людмила Павлюк, – типом класично антиекстремної, рафіновано медіативної людини був М. Грушевський. Дискурс Грушевського – цілком медіативне – тобто таке, що мирить суперечності, згладжує опозиції (за Дж. Грабовичем... ) – явище... Власне, лише так і можна описати суть Грушевського як політика і суспільного діяча. Він і державник, він і федераліст, він і прихильник національного, він і не дозволяє національному домінувати над соціальним, бо це врешті-решт (справді поважний резон!) призведе до загибелі національного» [3, с. 48-49]. Такий образ публіциста закарбований на сторінках «Літературно-Наукового Вістника».
У повсякденному житті, за свідченням дослідників, М. Грушевському не завжди вдавалося витримати рівну лінію поведінки. Так, Руслан Пиріг, посилаючись на авторитетну думку Любомира Винара, пише, що «характер у нього (Грушевського – Л.С.) був складний, він не терпів заперечень, хоча розумів вагу дискусій, значення колегіяльности, але дуже не любив цього слова. З роками ці риси утвердилися, в тому числі й у справах керування такою інституцією, як НТШ. Зрештою це спричинило в 1913 р. резонансний конфлікт у товаристві» [4, с. 18-19].
Давно доведено, що образ автора і сам автор – субстанції не завжди тотожні. На наш погляд, кожен конкретний випадок такого дисонансу повинен бути каузований вагомими чинниками. Адже публіцист не довільно використовує ті чи інші словесновиразові засоби. «У межах цілісної організації публіцистичного/журналістського твору, – висновує Володимир Шкляр, – важливі не стільки елементи самі по собі, скільки їх роль і функція. Вартість мовного і мовленнєвого засобу визначається тим, наскільки ним прояснюється авторська думка = ідея» [8, с. 9-10].
Ми цілком погоджуємося з міркуваннями Л. Павлюк: «Для розуміння Грушевського-політика найсуттєвіше, очевидно, те, що медіативними стратегіями він намагається вирішити проблему єднання, розширення Аудиторії» [3, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ МОВОМИСЛЕННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО-ЖУРНАЛІСТА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок