Головна Головна -> Реферати українською -> Екологія -> Екологічне управління як механізм гармонізації системи "природа-суспільство"

Екологічне управління як механізм гармонізації системи "природа-суспільство"

Назва:
Екологічне управління як механізм гармонізації системи "природа-суспільство"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,93 KB
Завантажень:
67
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Екологічне управління як механізм гармонізації системи "природа-суспільство"
План
1. Загальні поняття і властивості складних систем
2. Історія розвитку системи "природа—суспільство"
3. Закони гармонізації системи "природа—суспільство"
4. Проблеми системної гармонізації
Загальні поняття і властивості складних систем
З дослівного давньогрецького тлумачення поняття "гармонія" означає злагодженість, стрункість, зв'язок, тобто внутрішню й зовнішню впорядкованість, узгодженість, цілісність явиш та процесів. Гармонія передбачає таку узгодженість, яка відповідає законам доцільності, оптимальності та краси, являючи собою їх органічну єдність. Отже, поняття "гармонізація" слід розуміти як певне облаштування, впорядкування, тобто активність, що спрямована на подолання розладу і досягнення узгодженості, скріплення розірваного.
У взаємовідносинах суспільства і природи стратегія гармонізації є прагненням як найкраще узгоджувати дві залежності — людини від природи і природи від людини. Гармонізація взаємовідносин суспільства і природи може настати в результаті трансформації екологічної свідомості й діяльності, коли людство, щиро визнавши пріоритет законів природи, візьме на себе функції дбайливого "домоуправителя", щоб якомога швидше й повніше гармонізувати взаємовідносини суспільства і природи.
Поняття "гармонійності співіснування суспільства і природи" відображає своєрідний ідеал їх співіснування і розвитку, який полягає в порівняно динамічній рівновазі на всіх найважливіших напрямах їхньої взаємодії або ж у врівноваженості процесів суспільного споживання і відновлення природних ресурсів. Досягненню такого ідеалу передують високий рівень здобутої оптимальності взаємовідносин суспільства і природи, оптимізація життєдіяльності суспільства в навколишньому природному середовищі. Однак це означає, що на кожному етапі взаємодії суспільства і природи треба прагнути більш чи менш гармонійного співвідношення соціальних та екологічних цілей і потреб, вибору оптимальних і збалансованих за законами функціонування природи й розвитку суспільства шляхів досягнення визначених цілей. При цьому слід встановити такі екологічні обмеження суспільної діяльності, які здатні забезпечити динамічну рівновагу процесів загального споживання і відновлення природних ресурсів, без чого неможливий подальший прогрес у розвитку цивілізації.
З позиції загальної теорії управління, усе викладене вище є основою гармонізації системи "природа—суспільство", а сам процес досягнення в ній динамічної рівноваги за своїми ознаками є управлінським процесом.
Для того щоб визначити місце і роль системи екологічного управління в більш складній системі — "природа—суспільство" ("система систем"), слід знати функціональні властивості складних екологічних систем. По суті йдеться про властивості великої екологічної системи, які випливають із функціональних законів системи "людина—природа" і, зокрема, з правил визначальної міри перетворення екологічних систем.
Наведемо стислий перелік специфічних властивостей системи природа—суспільство", без урахування яких неможливо здійснювати ефективне екологічне управління.
1.Господарський вплив поширюється не лише на природний об'єкт (систему), а й на підсистеми, що його оточують, та надсистеми, до яких він входить і які "прагнуть" знівелювати впливові зміни. У зв'язку з цим витрати на перетворення природи ніколи не обмежуються тільки витратами на безпосередньо заплановані впливи.
2.Природні ланцюгові реакції виходять зазвичай за межі зміни речовин та енергії і впливають на динамічні властивості екологічних систем.
3.Вторинна екологічна рівновага, що склалася поступово, як правило, більш стала, ніж первинна, але потенційний "запас перетворення" (тобто майбутніх можливостей) при цьому скорочується.
4.Невідповідність "цілей" еколого-системної регуляції і "цілей" господарювання може призвести до деструкції природного утворення. А це означає, що сили природи і сили господарських перетворень за більшої ваговитості останніх у ході протиборства спочатку "гасять" одні одних, а потім природна складова системи починає руйнуватися.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Екологічне управління як механізм гармонізації системи "природа-суспільство"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок