Головна Головна -> Реферати українською -> Екологія -> Цезій – 137 у донних осадах озер Волині

Цезій – 137 у донних осадах озер Волині

Назва:
Цезій – 137 у донних осадах озер Волині
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,08 KB
Завантажень:
42
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Цезій – 137 у донних осадах озер Волині


Радіоактивний ізотоп цезію – це ефект модифікації реакції розщеплення. До середовища він потрапляє внаслідок дослідів і експериментів з ядерною зброєю та внаслідок аварій на атомних електростанціях. Уперше він з’явився в атмосфері 1945 р., у наступних роках кількість ізотопу Cs137, яка потрапила до середовища, прямо залежала від інтенсивності ядерних випробувань. Великомасштабні ядерні експерименти проводили на планеті, починаючи з середини 50-х років ХХ ст. Екстремальні кількості цезію потрапили у середовище в таких часових інтервалах: 1944–1945, 1957–1959, 1962–1964 рр. З середини 60-х років унаслідок обмеження випробувань ядерної зброї зафік-совано значне зменшення емісії цезію в навколишнє середовище [10]. У 1986 р. після аварії на Чорнобильській атомній електростанції зареєстровано чергове збільшення концентрації цезію на поверхні Землі. Його поширення було значне, особливо в Україні, Білорусії, західній частині Росії, а також у країнах Північної Європи [5]. На території Волинського Полісся концентрація цього радіонукліда мала досить суттєві територіальні відмінності (концентрація загалом зростала у східному напрямі): від близько 5–10 кБк/м2 у західній частині (Шацьке Поозер’я), до близько 200 кБк/м2 у східній частині [5].
Після ядерного вибуху цезій потрапляє до тропосфери, а згодом – і до обігу в стратосфері. Поширення нукліда в атмосфері і наступне його осадження на поверхні Землі може тривати від кількох тижнів до п’яти років. Максимальне осадження цезію зафіксоване у середніх широтах Північної півкулі ( 40—50о пн. ш.). Його кількість у цій зоні – результат осадження з атмосфери, напряму вітру і типу ґрунтів, у які відбувалось осадження. Цезій, який осаджується на поверхню, зазнає надзвичайно швидкого адсорбування, особливо колоїдною фракцією. Доказом сильної адсорбції є показове зменшення його концентрації з глибиною у ґрунтовому профілі. Привертає також увагу факт зменшення сорбційної здатності ґрунту внаслідок збільшення у відкладах субстанції органічного походження [6]. Тому найліпшим для дослідження концентрації цезію є середовище відкладів з великим вмістом мулистої фракції. Обмежена рухливість нукліда у глибші партії профілю, його порівняно довгий час піврозпаду (30,2 року) та сильна емісія гамма-випромінювання дають підстави вважати цезій досконалим визначником (датівником) седиментації, ерозії, транспортування [2, 13].
Цезій–137 з успіхом використовують для означення молодих озерних відкладів. Він також дає змогу, особливо в разі додаткового застосування інших методів, визначити типи сучасної седиментації в озерних улоговинах [8, 10, 11]. З метою уникнути інтерпретаційних капканів треба пам’ятати про можливість післяакумуляційної мобільності в озерних відкладах радіоактивного цезію [9, 11, 12] унаслідок впливу фізичних (дифузія, перенесення у завислому стані) і біологічних (біотурбації) процесів.
Радіоактивне забруднення цезієм вибраних озерно-болотних геосистем Волинського Полісся почали вивчати 1999 р. у проекті спільних польсько-українських досліджень еволюції озер і боліт Полісся [3, 4, 7]. Для детальних досліджень обрано два невеличкі замкнуті озера Окунін і Черепаха й навколишні приозерні торфовища (рис. 1).
Озеро Окунін (51о12’N, 24о18’E) розташоване в розложистій карстовій улоговині у водозбірному басейні верхів’я Вижівки (південно-західна частина Волинського Полісся). Це невелике водоймище (площа 17,8 га, довжина 530 м) у формі кола, оточене вузькою смугою приозерних торфовищ. Улоговина озера вироблена безпосередньо у породах верхньої крейди. Корінні породи виходять на поверхню й у зоні добре розвинутого кліфу (північне узбережжя озера) і в широкій літоральній зоні. Озерну улоговину заповнює п’ятиметрова товща голоценових біогенних відкладів [4].
Озеро Черепаха (51о04’N 24 о30’E ) розміщене у водозбірному басейні верхів’їв Турії в межах невеликої (довжина 2,2 км) карстової долини (південна частина Волинського Полісся).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Цезій – 137 у донних осадах озер Волині

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок