Головна Головна -> Реферати українською -> Економічна теорія, Політекономія -> Основні напрями сучасної економічної теорії. Неокласична економічна теорія та її еволюція

Основні напрями сучасної економічної теорії. Неокласична економічна теорія та її еволюція

Назва:
Основні напрями сучасної економічної теорії. Неокласична економічна теорія та її еволюція
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,83 KB
Завантажень:
170
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Основні напрями сучасної економічної теорії. Неокласична економічна теорія та її еволюція
План
1. Основні методологічні засади неокласичної концепції. 
2. Неокласичний напрям. 
3. Література
Основні методологічні засади неокласичної концепції.
В останній третині XIX ст. під впливом розвитку внутрішніх економічних і соціальних суперечностей капіталізму починається перехід капіталістичного способу виробництва у свою вищу і разом з тим низхідну стадію розвитку, яка характеризується насамперед виникненням монополій і активним втручанням держави у розвиток економіки, її одержавленням. Цю стадію неоднозначно тлумачили представники різних напрямів і шкіл економічної теорії. У марксистській політичній економії її назвали імперіалізмом (за Леніним), у працях західних науковців найпоширенішими назвами стали "корпоративний капіталізм", "народний капіталізм", "індустріальне" та "постіндустріальне суспільство", "суспільство споживання" та ін.
Неокласична концепція — один з основних напрямів сучасної економічної теорії, що досліджує поведінку окремих господарських суб'єктів, тобто рівень мікроекономіки. Неокласична теорія ґрунтується передусім на постулатах австрійської математичної школи. Основоположником напряму був англійський економіст Альфред Маршалл; у СІНА — Дж.-Б. Кларк, в Італії — В. Парето. Неокласичний напрям розвивали англійські економісти А. Пігу, Дж.-Б. Мід, американські теоретики Р. Солоу, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Таккер, М. Бредліташ.
Предметом дослідження представники неокласичного напряму визначили "чисту" економіку, або економіку загалом, абстраговану від історичних і національних форм, від типів і форм власності. Конкретизацією такого підходу було вивчення поведінки і суб'єктивних мотивів економічної діяльності індивіда (так званої homo economicus — людини економічної) і окремих підприємств, які прагнуть максимізувати свій дохід за найменших затрат. Наголошування на вивченні діяльності окремого індивіда (як споживача, підприємця, безпосереднього працівника) послужило ґрунтом для характеристики напряму як суб'єктивної школи. Основною метою своїх досліджень представники неокласичного напряму вважали визначення найзагальніших закономірностей раціонального господарювання підприємств за умов вільної конкуренції, обґрунтування природних законів, що лежать в основі цінності, цін, прибутку і заробітної плати, а також законів розподілу продуктів, що, у свою чергу, дасть змогу визначити найважливіші принципи рівноваги економічної системи.
Проповідування чистої науки, непохитності ідей і принципів вільної конкуренції, приватної власності та інші положення порушують принцип історизму. Неокласичний напрям не використовує такий новітній метод дослідження, як системний підхід, протиставляючи йому, а також принципу історизму та іншим засобам пізнання, функціональний аналіз. Хоча він є плідним методом дослідження сутності економічних понять і категорій, його необхідно використовувати в комплексі з іншими елементами діалектики.
Методологічною основою неокласичного напряму є використання мікроекономічного аналізу, тобто оцінки сутності економічних явищ і процесів з боку окремих індивідів, підприємств, а також на рівні окремої галузі. Саме це відрізняє неокласичний напрям від класичної школи політичної економії, яка аналізувала економічну систему з точки зору класів чи суспільних груп.
Представники неокласичного напряму зосередили основну увагу на використанні кількісних методів дослідження (зокрема, граничних величин), що дало змогу широко використати математичний апарат. Це було втілено в концепції граничної продуктивності Дж.-Б. Кларка.
Методологічним принципом неокласичного напряму є мінова концепція. Вперше він був проголошений меркантилістами, які вважали, що виникнення і примноження багатства здійснюється лише у сфері обміну (зокрема, при здійсненні грошового обігу і товарного обміну), а джерелом прибутку є нееквівалентний обмін. Тому предметом вивчення політичної економії вони називали сферу обміну, ігнорували безпосереднє виробництво як вирішальну сферу суспільного відтворення і найважливіший об'єкт дослідження.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Основні напрями сучасної економічної теорії. Неокласична економічна теорія та її еволюція

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок