Головна Головна -> Реферати українською -> Економічна теорія, Політекономія -> Основні напрями сучасної економічної теорії. Інституціоналізм і неоінституціоналізм

Основні напрями сучасної економічної теорії. Інституціоналізм і неоінституціоналізм

Назва:
Основні напрями сучасної економічної теорії. Інституціоналізм і неоінституціоналізм
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,41 KB
Завантажень:
487
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Основні напрями сучасної економічної теорії. Інституціоналізм і неоінституціоналізм
Найгуманнішою сучасною західною теорією є неоінституціоналізм, передумовою якого був інституціоналізм (лат. institutum — установа) — один з напрямів сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є такі інститути, як корпорація, держава, профспілки, а також, психологічні та морально-етичні аспекти (звичаї, навички, інстинкти та ін.), які, на думку представників цього напряму, є рушійними силами розвитку людського суспільства.
Трьома основними різновидами класичного інституціоналізму є: соціально-психологічний (Т. Веблен), соціально-правовий (Дж. Коммонс), кон'юнктурно-статистичний (американський економіст Веслі Мітчелл (1874—1948).
Інституціоналізм — один із напрямів економічної думки, об'єктом дослідження якого є низка інститутів, які відіграють вирішальну роль в соціально-економічній політиці країни.
Засновниками інституціоналізму XIX ст. були американські вчені Т. Веблен, Дж. Коммонс, В.-В.-К. Мітчелл, англійський економіст Дж. Гобсон та ін. На формування цієї теорії вплинули праці представників історичної школи політичної економії та розвиток соціології.
На думку Т. Веблена, У. Гамільтона та інших вчених, інститути — це звичаї, традиції і способи мислення, які стали навичками для окремої групи людей, більшості населення і навіть всього народу, що мають здебільшого психологічний характер і організовують та регулюють поведінку людей, формують їх духовний світ. Такі економічні категорії як товар, гроші, кредит, відсоток, прибуток та інші інституціоналісти розглядають як форми вияву психології суспільства.
Представники інституціоналізму критикували класичну школу політекономії (А. Сміта і Д. Рікардо) за теорію ролі індивідуальних інтересів як рушійної сили розвитку, за проповідування індивідуалістичної конкуренції та ін.; доводили неспроможність ринкової економіки за панування монополії, необхідність державного втручання в господарську діяльність та соціального контролю над нею. Т. Веблен виступав проти марксистського матеріалістичного підходу до аналізу суспільства, зокрема відкидав домінуючу роль продуктивних сил, визначальну роль базису. Наслідуючи постулати історичної школи політичної економії, він вважав історико-генетичний метод дослідження своєрідним застосуванням теорії дарвінізму в політичній економії, а свою концепцію трактував як дарвіністське вчення про еволюцію економічних інститутів, тобто як поступові еволюційні зміни звичаїв, моралі, суспільної психології. Оскільки концепція Т. Веблена є своєрідним різновидом соціального дарвінізму, їй притаманні суперечності між психологічним і біологічним тлумаченнями економічних явищ та процесів, між намаганнями розкрити їх за допомогою психологічних і біологічних явищ. Він розглядав життя людини як боротьбу за існування, процес відбору і пристосування до зовнішніх умов. Аналогічно, на його думку, з розвитком суспільства відбувається відбір і пристосування самих інститутів. Вони є не лише результатом відбору та пристосування, в процесі якого формується панівний вид духовних позицій та схильностей, темпераментів, звичаїв, мислення, а й спеціальними методами життя і людських відносин, ефективними факторами такого відбору. Отже, йдеться про природний відбір інститутів у сфері психології, морально-етичних норм тощо.
Нормальний розвиток суспільства триває доти, доки структура його інститутів відповідає існуючим умовам. Із зростанням кількості населення, нагромадженням знань і підвищенням кваліфікації працівників тощо інститути перестають, на думку Веблена, відігравати роль рушійної сили суспільного розвитку, старіють і перетворюються на консервативні фактори. Вчений формулює прогресивну ідею про роль суперечностей між старим і новим у суспільному розвитку, але не пов'язує їх з еволюцією економічної системи та її елементами (продуктивними силами, відносинами власності та ін.), проте вирішення цих суперечностей можливе лише шляхом еволюційного соціально-економічного прогресу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Основні напрями сучасної економічної теорії. Інституціоналізм і неоінституціоналізм

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок