Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Неоінституціоналізм. Базова теорія економічної політики

Неоінституціоналізм. Базова теорія економічної політики

Назва:
Неоінституціоналізм. Базова теорія економічної політики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,67 KB
Завантажень:
34
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Неоінституціоналізм. Базова теорія економічної політики
Уперше базову теорію економічної політики сформулював на початку 50-х років XX ст. нідерландський економіст Я. Тінберген1.
Тінберген Ян (1903—1994) народився у м. Гаага (Королівство Нідерланди). Закінчив Лейденський університет. У 1978—1975 рр. працював у ньому професором, захистив докторську дисертацію. З 1933 р. — професор Нідерландської школи економіки у м. Роттердам. Одночасно викладав в університеті, де пропрацював сорок років.
Автор книг "Математичні моделі економічного зростання" (1967, спільно а X. Босом), "Перегляд міжнародного порядку" (1980) надруковані російською мовою.
Перший директор Центрального бюро планування Нідерландів. У 1965 р. обраний першим головою Комітету з планування ООН. У 1968 р. запропонував розробити план розвитку капіталістичного світу, зорієнтований на країни, що розвиваються. Удостоєний почесних учених ступенів більш ніж двадцяти різних університетів та коледжів, нагороджений премією ім. Бразма Європейського фонду культури. Лауреат Нобелівської премії (1969).
Ця теорія висуває концепцію економічної політики і за характером є нормативною. У ній використані елементи кейнсіанства, але багато положень мають кардинальні відмінності. Учений детально описав основні кроки вироблення оптимальної політики уряду. Урядові органи повинні:
1) вибрати кінцеві цілі економічної політики, що зазвичай робиться у термінах максимізації функції суспільного добробуту. Надалі, використовуючи функцію суспільного добробуту, визначити цільові показники, яких необхідно досягнути;
2) з'ясувати, якими політичними інструментами володіють;
3) обрати модель економіки, що пов'язує цільові показники та інструменти їх досягнення. Це дасть змогу використати оптимальний масштаб застосовуваних політичних заходів.
Макроекономічна політика загалом має бути, на думку Я. Тінбергена, спрямована на максимізацію суспільного добробуту, але ця мета, очевидно, надто нечітка. Визнаною е практика формулювання завдань політики у вигляді цільових показників, що охоплюють повну зайнятість і нульовий рівень інфляції (хоча й вони залишаються предметом дискусії). Такі показники відносно несуперечливі.
Після встановлення макроекономічних цілей урядові органи повинні визначити інструменти, з допомогою яких їх можна досягнути. Я. Тінберген наголошував, що існують кількісні та якісні інструменти, більше зосереджуючись при аналізі на кількісних інструментах. Серед них основними політичними є фіскальна та монетарна політика, однак конкретний набір таких інструментів залежить від характеристик певного інституційного середовища. Наприклад, в умовах прив'язки обмінного курсу і вільного руху капіталу грошова політика зводиться до підтримки рівня обмінного курсу. Якщо він вже встановлений, то грошова політика, в тому числі зміна внутрішньої пропозиції грошей, перестає бути дієвим засобом досягнення макроекономічних цілей. За плаваючого обмінного курсу внутрішня пропозиція грошей є ефективним політичним інструментом. Конкретний зміст фіскальної політики також може залежати від інституційного середовища. Практичний вибір інструментів у цій сфері теж ускладнюватиметься, тому що фіскальна політика охоплює набір окремих, не взаємопов'язаних інструментів. Наприклад, уряд з метою скорочення бюджетного дефіциту може вдатися або до зниження витрат або до підвищення податків, а різні типи податків та витрат чинять різний вплив на економіку. У деяких випадках фіскальна політика взагалі не містить жодних інструментів (наприклад, у США скарбниця слабо контролює бюджет, оскільки це робить конгрес). Спеціалісти, що розробляють економічну політику, мають завжди враховувати, які урядові органи насправді контролюють різні інструменти.
Якщо цілі та інструменти економічної політики вже вибрані, можна з'ясувати наступну політичну проблему. За допомогою функції суспільного добробуту (у який спосіб вона не була б визначена) обчислюють оптимальний рівень цільових показників і затрат суспільства, що виникають при відхиленні від цього рівня.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Неоінституціоналізм. Базова теорія економічної політики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок