Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Причини послаблення економічного суверенітету України наприкінці XX — на початку XXI ст. та методи посилення економічної безпеки. Основні шляхи та засоби подолання економічної небезпеки в межах економічної власності і господарського механізму.

Причини послаблення економічного суверенітету України наприкінці XX — на початку XXI ст. та методи посилення економічної безпеки. Основні шляхи та засоби подолання економічної небезпеки в межах економічної власності і господарського механізму.

Назва:
Причини послаблення економічного суверенітету України наприкінці XX — на початку XXI ст. та методи посилення економічної безпеки. Основні шляхи та засоби подолання економічної небезпеки в межах економічної власності і господарського механізму.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,03 KB
Завантажень:
225
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Причини послаблення економічного суверенітету України наприкінці XX — на початку XXI ст. та методи посилення економічної безпеки. Основні шляхи та засоби подолання економічної небезпеки в межах економічної власності і господарського механізму.
Оскільки людина є основною продуктивною силою, а водночас і носієм (суб'єктом) економічних відносин в межах економічної власності, найважливішою проблемою економічного суверенітету України є кадрова незалежність. Вона має кілька найважливіших форм економічної реалізації. По-перше, людина є власником робочої сили і повинна за її використання підприємцем отримати грошовий еквівалент у формі заробітної плати. За тенденції наближення цін в Україні на споживчі товари та комунальні послуги до світових критеріїв оплата праці перебуває на рівні багатьох слаборозвинутих країн. Насправді зарплата повинна наближатися до розвинутих країн з урахуванням рівня продуктивності та інтенсивності праці. Проте мінімальний рівень заробітної плати в Україні у доларовому еквіваленті у 2002 р. приблизно у 80 разів був нижчим від мінімальної зарплати американського працівника. Таке відставання в кілька десятків разів перевищує відставання України від США за рівнем продуктивності та інтенсивності праці. Дещо меншим воно було б за рівнем середньої заробітної плати, але водночас більш диспропорційним щодо показників інтенсивності та продуктивності праці. Це дає підставу зробити висновок лише про часткову і незначну реалізацію в Україні власності на робочу силу. Тому найбільш мобільна, зокрема висококваліфікована, робоча сила з нашої країни мігрує за кордон (майже 7 млн осіб).
Іншою невід'ємною стороною вартості, тобто власності на робочу силу, за сучасних умов є соціальні витрати держави, джерелом яких є податки на заробітну плату та виплати найманих працівників у фонд соціального страхування. У США такі витрати лише з державного бюджету становили у 2001 р. до 1,15 трлн дол., а в розрахунку на одного жителя — понад 4100 дол. В Україні у 2002 р. соціальні витрати на особу становили приблизно 600 гри. на одного працівника, що також свідчить про часткову і незначну реалізацію цієї сторони власності на робочу силу.
Величезне відставання спостерігається при оплаті тієї частини вартості робочої сили, яка безпосередньо не пов'язана з процесом праці (оплата відпусток тощо).
Отже, всі три сторони (аспекти) власності на робочу силу найманого працівника не отримують в Україні адекватної економічної реалізації.
За цих умов необхідно значно підвищити заробітну плату з одночасним створенням ефективних стимулів до праці. Необгрунтованими у зв'язку з цим є твердження деяких економістів, що цей захід призведе до автоматичного підвищення цін у 2 рази. Воно не враховує низьку частку заробітної плати в структурі собівартості, яка в багатьох галузях виробництва зменшилася до 6—7 %, а в економіці загалом становить лише 12 %, тоді як у розвинутих країнах — 35 %. Згідно з даними інших економістів, зростання цін становитиме приблизно 25 % при подвоєнні зарплати. Навіть якщо зростання цін буде більшим, виникне інфляція попиту, яка посилить платоспроможний попит населення, а отже, сприятиме реалізації товарів та послуг вітчизняного виробництва, розширить джерело інвестування, податкових надходжень в бюджет, матиме позитивний вплив на послаблення кризи неплатежів тощо.
Наступною сучасною формою економічної реалізації людини-власника є поступове подолання соціально-економічного відчуження найманих працівників від засобів виробництва та результатів праці, яке у розвинутих країнах частково здійснюється через механізм розповсюдження акцій та привласнення дивідендів, а повною мірою — на народних підприємствах.
Формування людини-власника в Україні також передбачає подолання тотального відчуження працівників від засобів виробництва і створеного продукту. Такі процеси повинні були відбутись під час здійснення масового роздержавлення. Так, у 2003 р. в Україні налічувалося до 19 млн акціонерів, але в Україні відбувається не народне, а кланово-номенклатурне роздержавлення, символічне перетворення працівників у власників (внаслідок отримання акцій), широкомасштабне розкрадання державної власності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Причини послаблення економічного суверенітету України наприкінці XX — на початку XXI ст. та методи посилення економічної безпеки. Основні шляхи та засоби подолання економічної небезпеки в межах економічної власності і господарського механізму.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок