Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України

Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України

Назва:
Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,93 KB
Завантажень:
488
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України


Перспективи науково-технологічного майбутнього України, його цивілізаційна спрямованість та позиціонування в контексті актуальних глобалізаційних тенденцій базуються на досягненні конкурентоспроможності інноваційного потенціалу суспільства. Основоположними методологічними засадами інноваційного розвитку, сформульованими у сучасній теорії інноваційної діяльності, є: послідовна реалізація ідей І. Шумпетера щодо конкуренції на підставі інновацій та наукових розробок, які виступають головними чинниками економічної діяльності; визнання особливої ролі знання в сучасному економічному процесі; розуміння інституціональних параметрів інноваційної діяльності як визначального фактора, від якого залежить її зміст та структура [1]. Водночас, першоосновою зародження інноваційної світоглядної парадигми слід вважати відкриття й осмислення В. Вернадським конструктивної ролі розуму, креативу мислячої людини в саморозвитку геологічних феноменів сучасності, що відображено і втілено ним у концепції ноосфери [2, с. 91-92].
Визначальність інституціонального контексту для спрямування й організації інноваційного розвитку економіки обумовлює вибір адекватного наукового принципу: системного дослідження суспільних феноменів, пов'язаних з тенденціями укрупнення й інтеґрації окремих інноваційних вогнищ (т.зв. точок зростання), підвищення рівня управління інноваційною діяльністю до реґіонального та загальнодержавного масштабів.
Зокрема, в умовах інтенсифікації інноваційних процесів, посилення ролі та значущості їх знаннєво-інформаційної компоненти, а також активізації ринкових механізмів їх регулювання, інституціональна причетність до інноваційної сфери реґіону стає специфічним і вельми вагомим чинником соціального структурування різних категорій інноваційних суб'єктів. Він сприяє становленню цілісних суспільних утворень, поєднаних загальним цільовим призначенням діяльності та структурованих відповідно до тієї чи іншої модальності її внеску в стратегічне забезпечення економічного розвитку реґіону, а також у визначення його місця та ролі в розбудові національної інноваційної системи.
Важливо розмежовувати смислове навантаження понять "інноваційні системи" і "суспільна система інноваційного типу". Під першими розуміють "комплекс інститутів правового, фінансового, соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси" [3, с. 61]. Ці системи вибудовуються як в загальнодержавному, так в реґіональному масштабах з урахуванням діючих на відповідних рівнях соціально-економічних пріоритетів, традицій, особливостей культури тощо. Вони є суб'єктами формування та реалізації інноваційної політики, яка в кінцевому рахунку власне й має бути націленою на досягнення системності інноваційного розвитку економіки, з установленням раціонально збалансованого розподілу ресурсів держави між різними напрямками й усіма етапами та об'єктами інноваційного циклу.
Цілісність інноваційних систем передбачає високу розвиненість інфраструктури, цивілізований ринок технологій, а також правову охорону результатів інтелектуальної праці. Їх ефективність залежить від "успішності комерціалізації науки, участі вітчизняного капіталу в наукових інноваціях, а також запровадження конкурсного планування й фінансування науки". Державна стратегія щодо інноваційних систем базується на "новій парадигмі використання знань та інновацій як найважливіших економічних ресурсів" [4, с. 1, 2]. Отже, в цих системах знаннєво-інформаційна компонента, а також інновації, що на її основі творяться, виступають певною мірою відчужено від людини, яка є ідеологічним (ідейним) першоджерелом та єдиним продуцентом, носієм, користувачем знань, врешті, єдиним суб'єктом інноваційної діяльності на усіх етапах і стадіях інноваційного циклу. Це означає, що "найважливішим економічним ресурсом" насамперед і за будь-яких обставин виступає людина, громада, нація (людський ресурс), і це твердження особливо важливе для суспільств, орієнтованих на інноваційну модель подальшого розвитку та, водночас, збереження своєї національної ідентичності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок