Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Сутність та основні форми кредиту в контексті економічної власності Концепції відсотка.

Сутність та основні форми кредиту в контексті економічної власності Концепції відсотка.

Назва:
Сутність та основні форми кредиту в контексті економічної власності Концепції відсотка.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,26 KB
Завантажень:
122
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Сутність та основні форми кредиту в контексті економічної власності
Концепції відсотка.
Першу спробу з'ясувати сутність відсотка зробив В. Петті. Він називав його грошовою рентою, доходом, похідним від земельної ренти та прирівнював відсоток до орендної плати. Таке визначення зумовлювало розуміння ренти як загальної форми капіталістичного доходу. Відокремити позичковий відсоток від підприємницького доходу, побачити їх спільні риси і суттєві відмінності заважала недостатня розвинутість капіталу, його різних форм у Великобританії на той період.
А. Тюрго також пов'язував відсоток з рентою. Необхідність доходу від позичкового капіталу у вигляді відсотка він пояснював тим, що банкір на свої гроші може придбати землю і привласнити ренту. Віддані в кредит гроші повинні приносити більшу суму доходу, ніж аналогічна сума, затрачена на купівлю землі, оскільки банкрутство позичальника може призвести до втрати капіталу кредитором, тобто таке вкладення коштів супроводжується ризиком, від якого необхідно застрахуватися. Тюрго розрізняв поділ прибутку на позичковий відсоток і підприємницький дохід, стверджуючи, що гроші, затрачені на купівлю фабрики, повинні приносити більший дохід, ніж віддані у позичку. Висловлював думку про те, що різні види доходів тяжіють до рівноваги, але не зміг чітко обґрунтувати сутність і джерела відсотка.
А. Сміт трактував відсоток як створену позичковим капіталом частину прибутку або земельної ренти. Водночас він, з одного боку, розглядав відсоток як частину неоплаченої праці найманих працівників, а з іншого — як "природну" форму доходу. Аналогічну позицію займав і Д. Рікардо.
Дж. Мілль критикував капіталотворчу теорію кредиту, виступав за активну політику Англійського державного банку щодо регулювання облікових ставок.
Представник історичної школи німецький економіст А. Шпітгоф стверджував, що норма відсотка вказує на вартість позичкового капіталу і служить приблизним орієнтиром на ринку капіталів; виокремлював поняття "чистий відсоток" і "премія за ризик", проте не навів їх наукового обґрунтування.
Особливу увагу приділяли дослідженню відсотка представники маржиналізму. Так, В.-С. Джевонс заперечував концепцію, згідно з якою стриманість (відкладання споживання на майбутнє) утворює елемент відсотка. Він пов'язував його з певним лагом часу: оскільки від початку виробництва до отримання результатів проходить певний час, а зі збільшенням виробничого періоду, як правило, зростає і випуск продукції, то відсоток можна вирахувати як відношення приросту продукції до приросту вільного капіталу. Такий підхід давав приблизне уявлення про граничну продуктивність.
Цю концепцію розвивав Б. Бем-Баверк, який виокремлював три основні причини існування відсотка: відношення між побажаннями людини і засобами їх досягнення, яке змінюється; суб'єктивна недооцінка майбутніх благ і побажань; переваги опосередкованого методу виробництва матеріальних благ над прямим, який передбачає використання капіталомісткішої технології, що забезпечує поглиблення спеціалізації виробництва і підвищення його ефективності, а отже, збільшення обсягів продукції і зростання її вартості. Продуктивність такого методу, на його думку, зростає за тривалішого періоду процесу виробництва. З метою отримання відсотка капіталіст свідомо виявляє стриманість, а ці відкладені блага використовуються в опосередкованому методі виробництва, який є справжнім джерелом відсотка. Саме третя причина наявності відсотка дістала найбільшу підтримку у працях західних вчених. Е. Бем-Баверк вважав відсоток передумовою наукового розуміння всього капіталістичного способу виробництва. У його концепції необгрунтованою є насамперед теза про неминучість збільшення тривалості виробничого періоду, оскільки розміри капіталу зростають (під капіталом вчений розумів лише матеріальні блага). Він стверджував, що неможливо підтримати попередні обсяги виробництва шляхом скорочення періоду виробництва, проте практика довела протилежне. Очевидно, що внаслідок помилковості попередньої тези спроба вченого довести неминучість зростання вартості в процесі опосередкованого виробництва теж необгрунтована.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Сутність та основні форми кредиту в контексті економічної власності Концепції відсотка.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок