Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії

Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії

Назва:
Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,52 KB
Завантажень:
290
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії
План
1. Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії.
2. Марксизм: подолання відчуження через заперечення приватної власності.
Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії
Увага до проблеми власності в епоху Просвітництва зумовлена прагненням втілити в життя гуманістичні проекти громадянського суспільства. Варіанти вирішення цих проектів реалізуються в концепціях видатних представників німецької класичної філософії І. Канта, И.Г. Фіхте, Г.В.Ф. Гегеля.
Право, за І. Кантом, — це сукупність умов, за яких сваволя одного (особи) сумісна зі сваволею другого з погляду всезагального закону свободи"71. Починаючи саме з І. Канта
(1722—1804) стало можливим говорити про критичну рефлексію, котра концентрує свою увагу на місці людини у світі як суб'єкта, здатного виходити за рамки природної необхідності. У процесі розгляду проблеми володіння філософ, зокрема, акцентує увагу на власності, котра є "зовнішнім предметом" її власника, який має на неї права. Власник, він же володар, може розпоряджатися своєю річчю, предметом відповідно до свого розсуду і бажання. Але І. Кант — гуманіст-просвітитель, тому для нього власністю є передусім тільки тілесною, матеріальною річчю, а людина "може бути тільки своїм власним володарем, але не власником самої себе, не говорячи вже про те, щоб бути власником інших людей"72. Людина у своїй особі відповідальна за людство в цілому. Тому для І. Канта власність — засіб, але не мета, тому що метою є людина. Таким самим способом є і власність, завдяки якій відбувається взаємний обмін праці людей. Звідси випливає, що власність і багатство, оскільки вони здобуваються різними способами, є власне кажучи лише сумою зусиль праці, якою люди немовби розплачуються одне з одним. Однак вона представлена грошима, які обертаються в суспільстві, перебувають в обігу.
Річ (із суми яких утворюється власність), щоб бути цінністю і називатися багатством, повинна "сама коштувати стільки праці, скільки потрібно для її виробництва (чи для надання її іншим), щоб вона дорівнювала тій праці, за допомогою якої повинен бути придбаний товар (у вигляді продуктів природи чи вміння), і на який він обмінюється"73. Отже, власність в І. Канта еквівалентна насамперед затраченій праці, загальним засобом взаємного обміну якої виступають гроші. Тільки так, вважає мислитель, власність може стати законним засобом обміну працею між членами суспільства, а тим самим — засобом обміну державним багатством, тобто стати власністю.
У теорії І. Канта важливо те, що власність, будучи охоплена "обігом" майна, визначає ціннісне відношення до всіх інших речей і товарів, до яких належить усе, навіть науки. Таким чином, мислитель підходить до поняття інтелектуальна власність, під яке підведене поняття володіння знаннями, що є багатством. Міркування філософа про інтелектуальну власність — необхідна характеристика специфіки і стану громадянського суспільства, цінності якого активно обговорювалися у філософській думці того періоду.
У філософії німецького мислителя поняття інтелектуальна власність є похідним від загальної розробки проблеми інтелектуальної діяльності, що дає змогу зрозуміти поступальний рух людського прогресу. Інтелект стимулює творчу діяльність не тільки до пошуку засобів для "приємного життя", а й для подолання існуючих конфліктних відносин між людьми. Вони виникають внаслідок властивих людям, з одного боку, егоїстичних спонукань, а з іншого боку — честолюбства, властолюбства, користолюбства. Ці якості у своїй єдності передбачають власність, "опредметнену" в речах, майні, грошах. І. Кант вважав, що без цих, негативних з морального погляду пристрастей, "всі чудові природні задатки людства залишилися б назавжди нерозвиненими", людина не вийшла б "зі стану недбайливості й діяльного достатку", не занурилася б "з головою в роботу", не знайшла б засобів "розумного порятунку" від труднощів, що пригнічують її74.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Власність як свобода і право людини в німецькій класичній філософії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок