Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів

Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів

Назва:
Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,96 KB
Завантажень:
219
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів
План
1. Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів.
2. Еволюція теорії власності в ренесансному меркантилізмі.
Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів
Суспільна думка середньовічної Європи розвивалась на ґрунті феодальних відносин під всебічним та всеохопним впливом християнства. Теологічні філософські концепції, що ґрунтувалися на ідеї рівності всіх людей перед Богом, визначали власність як дар Творця людям. Так, в усіх п'ятикнижжях Мойсея проголошувався принцип справедливості, заснований на визнанні недоторканності шести основних прав людини: на життя, власність, одяг, житло, працю, відпочинок. Водночас праведним вважалось життя, присвячене виконанню кожним своїх обов'язків на основі усвідомлення того, що земні блага довірені людині Богом. Відтак людина проголошувалась не стільки господарем, скільки управителем своєї власності за "вищою довіреністю".
Подібна позиція зумовлювалась тим, що середньовічному світогляду (як і античному) було властиве відчуття "антропоморфної природи космічної людини. Людина володіла відчуттям аналогії, більше того, родинності структури космосу і своєї власної структури"15. Переживання себе як космосу, тобто частини і відображення всезагальної гармонії і порядку, означало відсутність мети між особистістю і навколишнім предметним світом, давало відчуття права на перебування в цьому світі, як у своєму. І хоча його присвоєння переважно мало суто спіритуальні форми (праведники і святі тримали в руках сферу або присвячений ним собор), відчуження від товарного (матеріального) світу або обмеження спілкування з ним виключно цілями виробництва, без сумніву, були б сприйняті як посягання не лише на особистість, а й на весь космос, на Божественну гармонію, а головне — позбавлені можливості побачити істину, адже "дух людський, стверджували богослови, не в змозі оволодіти істиною інакше, як за посередництва матеріальних речей "16.
У трактатах "Отців Церкви" Терту ліана, Климента, Кіпріана Ниського та інших засуджувалась бездіяльність та звеличувалась людська праця, на основі якої допускались володіння майном та обов'язкова доброчинність. "Якби кожний, взявши те, що необхідно для власних потреб, а надлишок передав би нужденним, ніхто не був би багатим, ніхто не був би бідним і убогим, — писав Василій Великий. — Чи не голим вийшов з материнської утроби? Звідки ж у тебе те, що маєш тепер? Якщо скажеш, що це випадково, то ти безбожник, не визнаєш Творця, не вдячний Дарителю. А якщо визнаєш, що це від Бога, то назви причину, з якої отримав ти. Невже несправедливий Бог, який не порівну поділив між нами необхідне для життя? Чому ж ти збагачуєшся, а хтось перебуває у бідності? ... Хіба ж ти не користолюбець, не хижак, коли обертаєш у власність те, що отримав лише у розпорядження?"17.
У працях відомого релігійного мислителя Августина Блаженного (354—430 pp.) непорушною апостольською заповіддю визнавався "обов'язок годуватись фізичною працею", а приватна власність трактувалась як причина сварок, ворожнечі та розбрату ніж людьми. Доброчинність тим вища, чим більшою кількістю речей зневажає людина. Августин розмежовує всі блага людського життя на ті, котрі потрібно любити і якими слід насолоджуватись, і на ті, котрими потрібно лише користуватися. До перших належить любов до Бога як вічного добра й останнього джерела всякого існування. До других — усі речі і блага конкретного світу. Без них не можливо прожити, ними необхідно користуватися, але любити і тим більше прив'язуватися до них, забуваючи про вище призначення людської душі означає вчинити всупереч християнській моралі18.
Для Августина душа — це постійна діяльність, яка встановлює, що земні блага, — лише засіб для культивування "вищих цінностей". Звідси висновок, що бідність і злиденність найбільше сприяють спасінню, хоча багатство за правильного використання зовсім не може бути перепоною на шляху до спасіння.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок