Головна Головна -> Реферати українською -> Економічні теми -> Суть концепції оптимуму Парето

Суть концепції оптимуму Парето

Назва:
Суть концепції оптимуму Парето
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,44 KB
Завантажень:
172
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Суть концепції оптимуму Парето


ПЛАН


Суть концепції оптимуму Парето


Вілъфредо Парето (1848—1923) — великий італійський представник неокласичної економічної теорії, продовжувач традицій лозаннської школи маржиналізму. Цього вченого поряд з економікою цікавили також політика і соціологія, що відбилося й у розмаїтості його публікацій. До основних праць В.Парето прийнято відносити двотомник «Курс політичної економії» (1898), «Навчання політичної економії» (1906) і «Трактат по загальній соціології» (1916).
У своєму «Навчанні політичної економії» В.Парето відмовився від традиційних підходів кількісної характеристики корисності на основі міжособистісних порівнянь корисності, сформулювавши поняття суспільної максимальної корисності, тобто те саме поняття, що в економічній літературі тепер прийнято називати «оптимум Парето». Це поняття призначене для оцінки таких змін, що або поліпшують добробут усіх, або не погіршують добробуту усіх з поліпшенням добробуту принаймні однієї людини.
Концепція «оптимуму Парето» дозволяє, таким чином, прийняти оптимальне рішення по максимізації прибутку (відповідно і корисності), якщо теоретична аргументація оптимальної комбінації споживання базується на таких передумовах, як: тільки особиста оцінка власного добробуту; визначення суспільного добробуту через добробут окремих людей; непорівнянність добробуту окремих людей.
Рівновага ринку, що досягається завдяки механізмові вільного ціноутворення і конкуренції, як затверджують одні теорії, протиставляється ролі держави в регулюванні економіки, розглянутої як найважливіший елемент стабільності в інших школах економічної думки.
На ділі уряди різних країн відрізняються у своїй економічній політиці, а акценти постійно зміщаються від державного регулювання економіки на базі аналізу макроекономічних величин з погляду кількісних закономірностей у співвідношеннях між ними до панування вільної конкуренції. Таким чином, і кейнсианства, що проголошує підтримку ефективного попиту і повної зайнятості, і школа неокласицизму, і інші напрямки, що знаходять своє застосування і синтезуються в нові теорії, знайшли своє відображення тут.
Оптимум по Парето говорить, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна цього розподілу погіршує добробут хоча б одного суб'єкта економічної системи. У ситуації, оптимальної по Парето, не можна поліпшити положення будь-якого учасника економічного процесу, одночасно не знижуючи добробуту як мінімум одного з інших. Такий стан ринку називається Парето-оптимальним станом. Відповідно до критерію Парето (критерію росту суспільного добробуту), рух убік оптимуму можливо лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не наносячи збитку нікому іншому.
Вихідним посиланням теореми Парето стали погляди Бентама й інших ранніх представників утилітаризму з числа економістів про те, що щастя (розглянуте як задоволення або корисність) різних людей порівнянні й адитивні, тобто можуть сумуватися в якесь загальне щастя усіх. І, по Парето, критерієм оптимальності є не загальна максимізація корисності, а її максимізація для кожного окремого індивіда в межах володіння визначеним вихідним запасом благ.
Виходячи з посилання про раціональне поводження індивіда, ми припускаємо, що фірма при виробництві продукції використовує такий набір виробничих можливостей, що забезпечить їй максимальну розбіжність між валовою виручкою і витратами. Споживач, у свою чергу, здобуває такий набір товарів, що забезпечить йому максимізацію корисності. Рівноважний стан системи припускає оптимізацію цільових функцій (у споживача - максимізація корисності, у підприємця - максимізація прибутку). Це і є Парето-оптимальний стан ринку. Він означає, що, коли всі учасники ринку, прагнучи кожний до своєї вигоди, досягають взаємної рівноваги інтересів і вигод, сумарне задоволення (загальна функція корисності) досягає свого максимуму. І це майже те, про що говорив А. Сміт у своєму знаменитому пасажі про "невидиму руку" (правда, не в термінах корисності, а в термінах багатства).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Суть концепції оптимуму Парето

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок