Головна Головна -> Реферати українською -> Фінанси -> Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Назва:
Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,39 KB
Завантажень:
136
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Незавершене виробництво — один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незаверше­ним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу ви­робництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протя­гом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає. якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробницт­ва визначається з формули:

Н = З • Д • К,

де 3 — одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д—тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визна­чається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск ва­лової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі плано­вого року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (техноло­гічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний за­пас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний за­пас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кіль­кість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити се­редньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі проду­кції, що випускається, за плановою собівартістю (табл. 1).

Приклад 5.

Таблиця 1

розрахунок середньої тривалості виробничого циклу

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110:3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які становлять 70-80 % собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів \ незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершено­му виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і іемпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виро­бництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є ко­ефіцієнт зростання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподі­лу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

де А — витрати, які здійснюються одноразово на початку вироб­ничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати — заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Приклад 6.

Виробнича собівартість виробу дорівнює 250 грн. Витрати в перший день виробничого циклу становлять 150 гривень. Протягом решти днів витрати розподіляються рівномірно. Відтак коефіцієнт зростання витрат дорівнюватиме

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собі­вартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвит­ку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розро­бок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів ви­значається за формулою:

Н = C0 + Рп- Рв

де Н — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

С0 — сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Рп — ви­трати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Рв — витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період осво­єння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок