Головна Головна -> Реферати українською -> Іноземні мови -> реферат: Стиль i стиалiзацiя

Стиль i стиалiзацiя / сторінка 2

Назва:
Стиль i стиалiзацiя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,91 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
якою написано багато сторінок моїх творів, вигадана не

мною, а підслухана в селянина, в напівінтелігента, в

красномовців, у юродивих та святенників. Мені

дорікають за цю «манірну» мову… Та хіба в нас мало

манірних людей? Уся вчена література пише свої вчені

статті цією варварською мовою. Почитайте лишень

філософьскі статті наших публіцистів та вчених. Що ж

дивного, що нею розмовляє в мене якась міщанка… В неї

принаймні мова веселіша, смішна… Засвоїти літераторові

обивательську мову і його живе мовлення важче, ніж

книжну. Ось чому в нас мало митців стилю, тобто тих,

хто володіє живим, а не літературним мовленням». (5)

Такі міркування письменника зобов’язують перекладача

до особливо пильного студіювання й відтворення стилю

Лєскова.

Значні об’єктивні труднощі навіть для дуже

досвідченого перекладача становлять слова, вжиті не в

своєму прямому, словниковому, а в трохи “зміщеному”

значені. При цьому в тексті відбувається інтерференція

словникового і контекстуального значень, з якої

виникає художній ефект.

Існує ще й проблема стилізації в художньому перекладі.

Ця проблема порівняно мало досліджена в сучасній

філології. Вона вужча від інших магістральних

стилістичних проблем, але й недооцінювати її не можна.

Без аналізу засобів стилізації авторьского викладу під

невимушену розповідь людини з народу немислиме глибоке

вивчення мови творів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка та

Марка Вовчка. Розуміння суті такого літературного

жанру, як пародія, неможливе без заглиблення в

“техніку” стилізації. Переконливо розмежувати

оригінальну творчість і епігонство так само не можна,

не з’ясувавши питання свідомої чи мимовільної

стилізації тексту в дусі “зразкового” автора.

Прийнятне визначення стилізації дає “Поэтический

словарь” О. Квятковського. Воно не забарвлене

негативною експресією і точніше передає суть явища:

“Стилізація… - літературний прийом, відтворення

особливостей стилю іншої епохи, літературної течії,

письменницької манери певного автора…”. (6) Але для

потреб дослідження стилізації в художньому перекладі

ця дефініція надто широка. Річ у тім, що перекладач

повинен не лише зберегти зміст оригінального твору, а

й відтворити його стиль, в якому відбились і епоха, і

літературна течія, і індивідуальна манера автора. В

такому розумінні поняття стилізації зливається з

поняттям стилістики художнього перекладу. Тому

доцільно сформулювати вужче визначення, яке

стосувалося б саме стилізації в перекладі.

Стилістика художнього перекладу охоплює широке коло

явищ, серед яких виділяються своїм значенням два:

збереження в перекладі стилю оригіналу і стилізація

тексту перекладу. Це різні явища, хоча вони й можуть

іноді наближатися одне до одного.

Збереження в перекладі стилю оригіналу полягає у

вживанні в тексті перекладу стилістичних відповідників

певних стилем першотвору. Як правило, такі

відповідники виявляє порівняльна стилістика

літературних мов оригіналу і перекладу.

Стилізація тексту перекладу – це вживання в ньому

таких стилем, які не є відповідниками тих чи інших

елементів оригіналу. Стилізація в перекладі може мати

різне спрямування – від перенесення в нього типових

особливостей стилю автора оригіналу, взятих з усієї

його творчості, яж до радикальної переорієнтації стилю

перекладу, який втрачає майже всі спільні риси із

стилем оригіналу й перетворюється на переспів.

У перекладах реалістичних, які зберігають діалектичну

єдність форми і змісту першотвору, стилізація йде в

одному річищі зі збереженням стилю й виступає як

допоміжний засіб у виконанні цього найважливішого

стилістичного завдання перекладу. А в перекладах, які

не можна назвати реалістичними, стилізація вступає в

конфлікт зі збереженням стилю оригіналу, осучаснюючи

(або, навпаки, архаїзуючи) його, надаючи перекладові

таких рис, які не властиві творчій манері автора

оригіналу.

Прикладом міцного переплетення збереження стилю і

стилізації є переклад роману у віршах “Євгеній Онегін”

О. Пушкіна Максимом Рильським. Ось уривок з першої

глави роману в оригіналі і в перекладі:

Прочтя печальное посланье,

Евгений тотчас на свиданье

Стремглав по почте поскакал

И уж заранее зевал,

Приготовляясь, денег ради,

На вздохи, скуку и обман

(И тем я начал мой роман);

Но, прилетев в деревню дяди,

Его нашёл уж на столе,

Как дань готовую земле.

Листа проглянувши сумного,

Євгеній рушив у дорогу,

Валдайську слухаючи мідь,

І позіхав зазделегідь,

Приготувавшися лукаво

Заради грошей до оман

(Цим і почав я свій роман),-

Та смерть уже скінчила справу:

Застав він дядька на столі,

Як дань, приречену землі.

У прикінцевих рядках строфи тут виступає збереження

стилю відповідного місця оригіналу.

Метафорично-піднесену форму виразу думки в романі

Пушкіна М. Рильський тут навіть трохи підсилює (пор.:

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему: Стиль i стиалiзацiя

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок