Головна Головна -> Реферати українською -> Іноземні мови -> реферат на тему: Стиль i стиалiзацiя

Стиль i стиалiзацiя / сторінка 3

Назва:
Стиль i стиалiзацiя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,91 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
“готовую” і “приречену”), чим компенсується

послаблення урочистості на початку строфи (пор.:

“посланье” і “лист”).

Рильскій скористався характерним для Пушкіна

стилістичним прийомом називання предмету через

матеріал, з якого він зроблений, назвавши дзвіночок

тройки “валдайською міддю”. У цьому випадку стилізація

не тільки не суперечить відтворенню авторського стилю,

а й сприяє йому, бо випливає з урахування перекладачем

стилістичних особливостей усієї творчості автора

оригіналу і зрослого на грунті цього врахування чуття

пушкінського стилю. Таку стилізацію можна назвати

індивідуалізуючою.

Та не завжди стилізація тектсу в перекладі йде на

користь реалістичного відображення оригіналу. Іноді ми

маємо локальну стилізацію, так би мовити, негативного

характеру: вона не наближає читача до місця дії

оригіналу, а навпаки – наближає обставини й умови

подій першотвору до звичного сприйняття читачем

перекладу.

К. Чуковський писав: “Англійцеві Джеку або шотландцю

Джоку не можна давати наймення Яша, забарвлене

російським (чи єврейським) побутовим колоритом. Проте

саме так зробила Кароліна Павлова, перекладаючи балади

Вальтера Скотта, і тим занапастила весь переклад

(майже бездоганний щодо всього іншого). Дико читати в

неї в шотладській баладі про шотландську жінку:

Но все слезы льет она:

Милее Яша ей.

Втім, до пари цьому шотландському Яші, ми маємо

француженку Машу, в яку перекладач п’тдесятих років

перетворив славнозвісну Манон Леско.

Приємно знати, що ні “Маші”, ані “Яші” нині вже не

пустить у свій текст жоден перекладач”. (7) Локальна

стилізація «з позитивним знаком», спрямована на

підсилення або уточнення місцевого колориту,

здебільшого трапляється тоді, коли автор оригіналу

змальовує екзотичну , незвичну для себе дійсність,коли

й у самому першотворі вказівки на місце дії мають

характер стилізації.

Слід сказати, що негативної локальної стилізації

частіше зазнають твори більш віддалених культур, бо

збереження всіх місцевих особливостей у їх перекладі

вимагало б великої кількості приміток та роз’яснень, а

це «закрило» б їх як джерела естетичної насолоди для

широких кіл читачів. І навпаки, твори культур, добре

знайомих читачеві перекладу, при перекладі можуть

набувати навіть деякої додаткової локальної

стилізації.

Іншим різновидом стилізації перекладу є стилізація

часова. Вона полягає або в затиранні ознак епохи, що

більш чи менш явно вловлюються в тексті першотвору,

або в підкресленні та увиразненні їх перекладачем.

Коли поетика оригіналу має ознаки певного

літературного жанру, переклад може або збільшити

кількість таких ознак, або послабити їх. В обох цих

випадках ідеться про жанрову стилізацію.

Останній різновид стилізації в перекладі – це

стилізація індивідуальна. Вона має місце тоді, коли в

перекладі або творяться нові слова, словосполучення чи

образи “в дусі оригіналу”, побудовані за тими ж

принципами, які лежать в основі відповідних елементів

першотвору, або ж, навпаки, - пропускаються саме ті

компоненти оригіналу, які характеризують

індивідуальний стиль його автора.

Стилізація в руках майстра, який правильно розуміє

завдання художнього перекладу, стає активною силою, що

сприяє кращому відображенню оригіналу в усій його

цілості. Часто саме у формі стилізації виявляється

творча винахідливість перекладача, який надолужує

неминучі втрати кожного перекладу, тонко вимальовуючи

риси епохи, народу й індивідуальності автора того

художнього твору, над перевтіленням якого в іншу мову

ві самовіддано й наполегливо працює.

Використана література:

1. Віктор Коптілов. “Першотвір і переклад”.

Видавництво художньої літератури “Дніпро”., Київ –

1972.

2. И. Кашкин. Текущие дела. – У кн.: Для

читателя-современника. Статьи и исследования. М.,

«Советский писатель», 1968, стор. 528-529.

3. Ч. Діккенс. Тяжкі часи. К. «Дніпро», 1970, стор.

26.

4. Р. Роллан. Кола Брюньйон. К. «Дніпро», 1971. Стор.

49.

5. Русские писатели о языке. Л., «Советский писатель»,

1954, стор. 616.

6. А. Квятковский. Поэтический словарь. М., «Советская

энциклопедия», 1966, стор. 282.

7. К. Чуковский. Высокое искусство. М., «Советский

писатель», 1968. Стор. 118.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему: Стиль i стиалiзацiя

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок