Головна Головна -> Реферати українською -> Географія -> Моє село – Серафинці

Моє село – Серафинці

Назва:
Моє село – Серафинці
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,15 KB
Завантажень:
32
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат
Моє село – Серафинці
ПЕРШОВИТОКИ
Якби хто йшов пішки з Городенки на Заліщики колишньою «цісарською» дорогою або, гостинцем, то в трьох кілометрах ходи дійшов би до Серафинців, а за селом на сході через кілька хвилин сяг-нув би колишнього (до 1939) польсько-румунського кордону. Отут, у самому куті Івано-Франківської області, притулилося наше село. Че-рез декілька кілометрів - село Бабин, то вже Чернівецька область. А далі - Дністер, межа з Тернопільщиною.
Село то западає у видолинки, то дряпасться горбами, мальовничо розкинувши по садках свої хати й городи. З північного боку видно Стрільче, зі Сходу - Бабин і Пробабин, на півдні Ясенів-Пільний відкри-ває дорогу на Снятин, а з заходу прикриває село від вітрів Городенка.
Нас насамперед цікавить, скільки років Серафинцям. Можна з упевненістю сказати, що людські поселення на території села існува-ли ще в дохристиянські часи, бо в його околицях знаходили знаряддя праці кам'яного віку, часів трипільських племен.
Як стверджує краєзнавець Петро Сіреджук, перша писемна згад-ка про наше село сягає 1500 року. З переказів відомо, що колись па території Серафинських земель було село Ямгорів. Мабуть, не беру-ся стверджувати безапеляційно, поселення з такою назвою існувало ще за давніх часів, але в середньовіччі його сплюндрувала татарська орда, а натомість виникли Серафинці. загубивши на крутозламах історії походження своєї назви. Петро Сіреджук стверджує, що сло-во «серафинці» з молдавської перекладається як «міняйло», визна-чаючи таким чином роль цього села як посередника в обміні різних грошей на польсько-молдавському порубіжжі. Проте уродженець села, кандидат філологічних наук Василь Лазарович не знайшов у молдавській мові слова, подібного до «серафинці». Можливо, на-зва ця походить від власного імені якогось (чи якоїсь) Серафима (Се-рафими).
Зрозуміло, що писемна згадка не передбачає з'яви першої хати в селі, а отже, його народження, а лише зафіксовує існування поселення на час згадки про нього і його назву. Саме ж село може існувати трива-лий час і без згадок про нього на письмі.
ЧАСИ ПОЛЬСЬКОЇ Й АВСТРІЙСЬКОЇ ЗАЙМАНЩИНИ
У 1340 році нагло помер останній галицько-волинський князь Юрій II - Болеслав Тройденович, і на цьому обірвалась нитка галиць-ко-волинських князів. Ще дев'ять років Галичина перебувала під коро-ною князя Любарта, а відтак від 1349 з перервами аж до 1939 року по-сідали нашу землю то польські, то австрійські займанці, а інші частини Західноукраїнського краю потрапили під гніт угорців та румунів. Свої-ми дарчими грамотами польські королі щедро роздавали шляхті цілі повіти, округи, села разом із їхніми мешканцями. Княжі люди, які збе-рігали за собою певні свободи, ставали панщизняними, перетворюва-лися на кріпаків.
За той час Серафинці відчули всі «принади» польського пануван-ня: важкий національний, соціальний та релігійний гніт, всілякі при-ниження людської гідності, недоїдання й голод. І це на землі Галичини, що, як писав польський історик Чоловський, «порівняно з пісками Мазовша, лісистої Волині, болотистого Полісся була краєм, де течуть мо-лочні й медові ріки».
Польська шляхта нещадно експлуатувала населення Прикарпат-тя, позбавляла його економічних прав, робила залежним від власних примх. Ось які повинності виконували селяни на користь магнатів: подушне від лану, замкові роботи, шарварки, будівництво та ремонт маєтків, замків і фортець, десятина снопів від лану на костьоли та мо-настирі, панщина, чинш зерном за випас худоби, яйцями, курми, пря-жею, худобою, ремісничими виробами, обідні, стації для проїжджих чиновників, відумерщина (якщо хата залишалась без спадкоємців, то все майно переходило у власність поміщика), надзвичайні побори, податки на війну та всякі політичні акції. Селянин у ті часи був беззахис-ною людиною, яка разом з усією родиною закріплялася за панським маєтком і не мала права змінити місця проживання.
Утікачів від панщини поміщицькі гайдуки виловлювали й нещадно карали. Захисту селяни не мали в жодному суді й завжди становили соціальну базу всіляких повстань і заворушень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Моє село – Серафинці

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок