Головна Головна -> Реферати українською -> Географія -> Бучач — місто з характером

Бучач — місто з характером

Назва:
Бучач — місто з характером
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,54 KB
Завантажень:
141
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Бучач — місто з характером
На характер міста часто впливає рельєф. А Бучач — місто рельєфне. Зморшки ярів та впадини низин між м’яких подільських пагорбів вже не одне століття надають обличчю міста індивідуальності. Бучач — яскравий, як його назва, і такий самий легкий для запам’ятовування. Без нього мозаїка архітектурних скарбів Тернопільщини буде неповною.
Загадки топоніміки
Звідки ця дзвінка, неначе бразильські маракаси, назва? Версій походження топоніму «Бучач» є чимало. А яка найправдивіша — невідомо. Фантасти від етимології висунули гіпотезу про кельтське походження слова: начебто було колись в місті багато м’ясників (англійською butchers), звідси й назва.
Інші стверджують, що татарською «бучач» — яма. Якщо подивитися на місто з замкової гори, то в цю гіпотезу віриш: і справді яма. Замкова гора, Нагорянка та Федір-гора обступають місто з усіх боків, візуально «провалюючи» його центральні квартали. Бучацька ратуша, за середньовічними мірками майже хмарочос, — і та десь внизу...
Найбільш розповсюдженою є думка про походження назви від слова «буча». Так називалась не лише галаслива колотнеча, а й швидка та глибока весняна вода, що затоплювала каньйон неглибокої зараз річки Стрипа...
Час заснування міста — теж загадка. Документи вперше згадують його під 1397 роком, а Маґдебурзьке право було надане Бучачу в 1515 році.
Шедевр Меретина і Пінзеля
Ратуша в Бучачі — окрема тема і головна туристська атракція міста. Без фото цього шедевру будівничого Бернарда Меретина та скульптора Іоана Георгія Пінзеля не обходиться жодне видання, присвячене українській архітектурі.
Зовні вона — підточений термітом-часом еталон барокової краси. Всередині враження донедавна змінювалося на протилежне. Вогко, темно, тісно. У нечисленних кімнатах лише по одному вікну. По центру — гвинтові сходи. Майже весь внутрішній простір займають несучі конструкції. Підвали по-середньовічному глибокі і розгалужені. (В підземеллях ратуші колись була тюрма, де бургомістр тримав особливо небезпечних злочинців і... боржників). На ратушну вежу не пускають. Навіть якщо і потрапиш туди, потім пошкодуєш: там, серед кабелів, розміщені антени стільникового зв’язку, через що рівень опромінення на вежі значно перевищує допустимі норми. Є надія, що під час теперішньої реконструкції апаратну перенесуть до підвалів ратуші, а поки що споруда вдяглася в риштування, неначе гусінь в кокон...
Чим зараз справді зможе пишатися бучацький магістрат, так це новеньким баштовим годинником, виготовленим львівським майстром Олексієм Бурнаєвим...
Як важко бути скульптурою
Нижня двоповерхова частина ратуші має невисокий парапет і великий фігурний фронтон. Розібрати, атланти чи каріатиди підтримують на кремезних плечах п’ять балконів на західному фасаді, зараз важко: відбиті руки й голови, пошкоджені торси. Здається, все-таки атланти. І правильно: не жіноча це робота — балкони тримати.
Атлантам ще пощастило — нехай інвалідами, та до ХХІ століття вони дожили. Значно гіршим є стан скульптур, які колись прикрашали ратушу. Достеменно невідомо, скільки фігур виготовив Іоан Пінзель для магістрату: 17 чи 24. Кілька з них не пережили пожежі 29 липня 1865 року, коли згоріло 200 будинків, церква та синагога. Народ переповідає, що хтось з НКВС-них бонз радянських часів потішався стріляниною по скульптурах просто з вікна свого помешкання...
Перед тим, як вдягнутися в риштування, ратуша налічувала з півдесятка покалічених часом та людьми фігур. При всьому бажанні розгледіти в цих шматках каменю описані краєзнавцем Григорієм Логвином в 1960-ті скульптури Нептуна з тризубцем, Геракла чи Давида, що вбиває велета-Голіафа, було важко...
Кіно і німці. А також євреї
Час озирнутися навколо ратуші. Поблизу — «єврейський квартал». За міською легендою, один з бургомістрів Бучача багато десятиліть тому програв цю ділянку землі євреям у карти. В одному з будинків цього кварталу 17 липня 1888 року народився майбутній нобелівський лауреат (1966 рік), видатний єврейський прозаїк Шмуель Йосип Чачкес (Агнон).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Бучач — місто з характером

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок