Головна Головна -> Реферати українською -> Географія -> реферат на тему: Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень / сторінка 3

Назва:
Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,33 KB
Завантажень:
96
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
де N - кількість западин, горбів або інших нелінійних форм рельєфу на досліджуваному водозборі з площею F, км2.

Наведені показники далеко не вичерпують всього розмаїття методів та підходів до оцінки горизонтального розчленування рельєфу. Зокрема, слід бодай побіжно згадати про оригінальні методи, запропоновані для дрібномасштабного морфометричного картографування (тобто, для значних за площею територій) В.Ченцовим, В. Черніним та іншими авторами (вони достатньо повно висвітлені у спеціальних роботах, наприклад у О.Спиридонова та ін.).

Методи геоморфологічних досліджень.

У великому розмаїтті підходів до нагромадження вихідного матеріалу з метою його подальшого опрацювання та узагальнення можна виділити три основних методи - експедиційний, стаціонарний та експериментальний.

Експедиційні методи являють собою найстаріший напрямок географічного дослідження Землі, що полягає у вивченні тих чи інших природних об'єктів шляхом їх одноразового відвідування. На сучасному етапі значення цих методів дещо знизилося, оскільки вони дають уяву лише про статичний (на час відвідування) стан цих об'єктів і природного середовища досліджуваної території, в той час як природа безперервно змінюється, про що ми вже згадували вище. Експедиційні методи доцільно застосовувати для вивчення тих явищ, які, маючи виразне розмежування в просторі, порівняно повільно змінюються в часі (скельний рельєф гір, стійка річкова мережа тощо), а також для порівняльних оцінок компонентів природи при повторному відвідуванні цих самих об'єктів. У залежності від завдань дослідження ці методи здійснюються шляхом суцільного (маршрутного) обстеження території або на базі ключового (на окремих характерних ділянках) вивчення відвіданої площі. Сучасні експедиційні роботи спираються на широке використання різноманітних карт, аерокосмічних знімків, найновіших вимірювальних приладів, кіно-фотоапаратури тощо і часто комбінуються з стаціонарними спостереженнями.

Стаціонарні методи використовуються для вивчення процесів та явищ, які помітно змінюються в часі. Як правило, при цьому спостереження проводяться за допомогою спеціальних вимірювальних приладів. Вперше такі методи почали застосовувати для вивчення атмосфери і гідросфери, в зв'язку з чим у більшості країн світу вже давно діють спеціальні спостережні пункти і створені державні мережі метеорологічних та гідрологічних станцій з досить довгими рядами безперервних інструментальних спостережень за зміною окремих фізичних процесів і явищ, що відбуваються у повітряній і водній оболоках Землі). З часом почалося створення пунктів стаціонарних спостережень за землетрусами (сейсмостанції), за рухом та змінами гірських і материкових льодовиків (гляціологічні станції), снігових лавин і катастрофічних сельових потоків у горах, пісків у пустелях тощо. За останні десятиріччя у різних країнах з'явилися комплексні фізико-географічні стаціонари, де вивчаються не тільки окремі компоненти природи, а й їх взаємодія. Як правило, такі стаціонари функціонують при науково-дослідних та вищих навчальних закладах (згадаємо хоч би створені в Україні Канівський стаціонар Київського Національного університету, Карпатський і Шацький стаціонари Львівського університету, Дністровський стаціонар Одеського університету та ін.). Стаціонарні спостереження ведуться також на територіях заповідників і національних природних парків.

Значні перспективи у розвитку пізнання природи і безперервного контролю природного середовища пов'язані з використанням космічних лабораторій на штучних супутниках Землі та космічних кораблях. Взагалі методи космічного землезнавства, які бурхливо розвиваються у світі з 1957 р. (з часу запуску першого радянського штучного супутника Землі), зайняли своєрідне "буферне" становище між експедиційними і стаціонарними методами (періодичні космічні експедиції відбуваються на фоні безперервних супутникових спостережень). Матеріали космічних досліджень (зокрема, у вигляді різних форм зйомок: фотографічної, фотоелектронної, спектральної, геофізичної та ін.) дозволили уточнити схеми загальної циркуляції атмосфери, відкрили принципово нові напрямки в океанології (кільцеві океанічні течії та ін.), структурній геології (розламна тектоніка, теорія літосферних плит та ін.) та у багатьох інших галузях науки про Землю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок