Головна Головна -> Реферати українською -> Географія -> Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

Назва:
Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,33 KB
Завантажень:
96
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Особливості будови земної кори

Своєю назвою верхня твердокам'яна оболонка Землі завдячує згаданій вище гіпотезі Канта-Лапласа (мовляв, верхня оболонка розжареної планети остигала швидше, ніж глибинні горизонти і зрештою затверділа, утворивши порівняно тонкий шар - кору). У земній корі зустрічаються практично всі відомі хімічні елементи, проте основну роль у її будові відіграють кисень, кремній та алюміній; серед інших переважають залізо, кальцій, натрій, калій, магній. Проте у чистому вигляді окремі елементи у корі зустрічаються рідко. Здебільшого вони утворюють закономірні сполуки, які називають мінералами, а агрегатні скупчення мінералів одержали назву гірських порід. Саме гірські породи і мінерали становлять основу матеріального складу земної кори (користуючись фізико-хімічною термінологією, справедливим виглядає така ієрархія понять: тіло земної кори складається з "молекул" - гірських порід, які утворені "атомами" - мінералами, а останні, в свою чергу, складаються з "елементарних частинок" - хімічних елементів).

У земній корі виділяють три основних шари: осадовий, гранітний та базальтовий Поширення і співвідношення цих шарів дозволяють розрізняти два головних типи земної кори - кору материкову й океанічну та перехідну зону між ними. Нижню межу розвитку земної кори вперше встановив сербський сейсмолог А.Мохоровичич, який звернув увагу, що на певній глибині сейсмічні хвилі помітно міняють свою швидкість і напрямок (це й дозволило йому висловити припущення про те, що "переломи" фіксують межу між твердими породами кори та більш глибокими утвореннями з іншими фізичними (сейсмічними) характеристиками речовини; пізніше це припущення перевірялося сотні разів у різних частинах земної кулі, що й дозволило досить надійно встановити положення нижньої межі земної кори, названої на честь першовідкривача поверхнею або межею Мохоровичича, чи скорочено - "границею Мохо" або й просто- "М-поверхнею").

Материкова кора має середню потужність близько 35 км, змінюючи її від 30 км (під давніми рівнинами) до 40-80 км (часом і більше) під горами. Основу материкової кори становить так званий гранітний шар, точніше - глибинні кислі магматичні породи, які за властивостями наближаються до гранітів (власне граніти, сієніти, мігматити тощо). Жорсткий гранітний шар перекривається менш потужним (0-15 км) осадовим горизонтом, складеним різноманітними породами, що утворювалися на поверхні Землі (торфи, піски, пісковики, глини, вапняки тощо) і підстилається відносно пластичним базальтовим шаром (магматичні породи основного складу, за властивостями близькі до базальтів).

Океанічна кора, потужність якої пересічно становить від 5 до 15 км, утворюється переважно породами типу базальтів, що перекриваються досить тонким (до 1 км) шаром осадових порід (уламкових, карбонатних та ін.}. Середня щільність (густина) гірських порід земної кори становить 2,74 г/см3, зростаючи у базальтовому горизонті до 3,5 г/см3. Температурний режим кори визначається внутрішнім теплом Землі і лише тонкий приповерхневий шар (у помірних широтах - до 20 м) прогрівається Сонцем і відчуває сезонні коливання температури). Пересічно температура в земній корі зростає на 3°С при заглибленні на кожні 100 м, тобто так звана температурна сходинка у земній корі становить 33 м. На межі з мантією (поверхня Мохо) температура корової речовини сягає 500-1200°С. З глибиною відчутно зростає і тиск у земній корі, досягаючи на границі Мохо 40 млрд. Па (1 Па = 9,87*10-6 атм).

За сучасними уявленнями, земна кора виплавлялася з речовини мантії в процесі тривалої фізико-хімічної та гравітаційної диференціації. При цьому виділялася речовина, що утворила базальтовий і гранітний шари, а осадовий горизонт формувався пізніше,; як їх наслідок руйнування. У житті земної кори безперервно формуються різноманітні підняття та прогини. У рухомих частинах кори (так званих геосинклінальних зонах), де швидкість вертикальних переміщень вимірюється сантиметрами на рік, а загальна амплітуда складає кілька кілометрів, підняття і прогини мають видовжену форму, часто простираючись на сотні й тисячі кілометрів. Такі підняття і прогини зумовлюють контрастне розчленування земної поверхні на великі форми рельєфу (гори, западини тощо). На більш стабільних (платформених) ділянках швидкість вертикальних переміщень кори знижується до міліметрів (або й долей міліметра) на рік, що зумовлює незначну контрастність рельєфу на таких територіях.

Коефіцієнти горизонтального розчленування території

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок