Головна Головна -> Реферати українською -> Географія -> реферат на тему: Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас

Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас / сторінка 3

Назва:
Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,39 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
У 2007 році виповнилось 100 років, як він пішов з життя, але який же він залишив слід після себе! На піщаних ґрунтах (колись рухомих пісках) ростуть сади, функціонує лікарня, побудована ним, бібліотека, водоносна свердловина. Він нібито попіклувався про всі сфери людського існування, щоб було що й поїсти, попити, полікуватися і духовно та науково збагатитися.

До всіх його утворень (бо всі вони в Мелітополі, а його будинок, де він жив і могила - за 300 метрів від нашої школи) здійснюють екскурсії, на яких промовляють, що Корвацького Андрія Васильовича пам'ятають, шанують його справи, його фотографія на етикетці „Мелітопольської мінеральної води”, але його могила на дачі Філібера (де він жив у невеликій хатинці) занедбана і не вшанована.

Тому, хоча і є в Мелітополі пам’ятник такій славетній людині, треба, щоб у серцях людей пам'ять про нього ніколи не стерлась і щоб приклад життя Корвацького надихав на життя заради людей, процвітання суспільства.

Хижняк Андрій Андрійович народився в 1915 році. 23 квітня 2005 року йому б виповнилося 90 років. Його з пошаною та любов'ю згадують численні друзі, колеги, студенти. В Мелітопольському державному педагогічному інституті почав працювати з 1953 року кандидатом географічних наук. В 1956 році з ініціативи групи краєзнавців і під його керівництвом було створено Мелітопольське відділення Географічного товариства України, яке плідно працює і до цього часу.

В 1961 році Андрій Андрійович Хижняк добився відкриття при Мелітопольському педінституті геогра-фічного факультету, який згодом став одним з найбільших в Україні. Він став першим деканом географічного факультету, створив достатню навчальну базу, підібрав однодумців викладачів і вчених і почав залучати студентів до наукового пошуку. Завжди він був поруч - чи то при випуску газети „За педкадри”, чи в близькому поході або в дальній комплексній експедиції з фізичної, економічної та соціальної географії.

Так влітку 1963 року Хижняк А.А. разом з групою студентів відправився до витоків річки Молочної. Цілих два тижні тривав цей дивний (і з погляду спілкування з такою чудовою людиною, і з погляду різноманіття тих завдань, які стояли перед студентами і вирішувались ними, і з погляду на співіснування малої групи довгий час поруч) похід. Ми наносили тоді річку Молочну на карту шляхом азимутальної зйомки. Як Андрій Андрійович захоплювався природою! Як він вчив бачити велике у чомусь малому. Наприклад, водоспад заввишки 90 см ми, з його подачі, сприймали як грандіозне явище, бо воно і дійсно являло собою виходи кристалічного фундаменту Східно-Європейської платформи на поверхню, тобто всі ми змогли доторкнутися до цього каменю - порогу, якому декілька мільярдів років. Я ще в школі мала досвід багатоденних походів, але щоб так поєдналося разом - сам похід, єднання з природою, господарчі обов’язки з найвідповідальнішими науковими завданнями - це було вперше в житті. Вже після закінчення цього походу, вдвох з однокурсницею Міковою Світланою був здійснений міні-похід по одній з приток р. Молочної з тими ж самими завданнями. Це було теж чудово, бо ми за все відповідали вже самі.

Після другого курсу Андрій Андрійович пройшов пішки з нами через Олешківські піски від Каховки берегом Дніпра до Херсону. Тоді він нам дав завдання знайти сліди язика Дніпровського льодовика. Сам він знав, що льодовик не доходив так далеко на південь, але як ми шукали оті моренні відклади! Вже потім ми здогадались, що цим завданням він відшліфовував нашу пильність до всього.

Після третього курсу був Крим, і степовий, і гірський. Піднімались на Чатир-Даг, вивчали відслонення, морське узбережжя.

Після четвертого курсу - ми поїхали комплексно вивчати Середній і Південний Урал, по Волзі спустились до Астрахані, зайшли, як завжди в краєзнавчий музей. Там і Андрій Андрійович і ми побачили рельєфну гіпсометричну карту Радянського Союзу. Він у нас спитав тільки одне слово: "Зробимо ?". Ми відповіли: "Так". Приїхали додому і цілих півроку весь факультет, це було тоді 43 студенти, повзаючи навколішки, проектуючи і малюючи олівцем гіпсометрію. А потім лобзиком випилювали і все це клеїли. Розмальовував карту, звісно, вже художник. Ця карта і зараз є пам’яткою від другого випуску географічного факультету (1967 р.).

Всі ці експедиції, польові практики нам дали:

- по-перше, натхнення проводити багатоденні подорожі із учнями;

- по-друге - вони нас озброїли знаннями і вміннями виконувати різноманітні наукові завдання;

- по-третє - розбудили жагу до подорожей і походів.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему: Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок