Головна Головна -> Реферати українською -> Геологія -> Форми і стан води у грунті та їх значення

Форми і стан води у грунті та їх значення

Назва:
Форми і стан води у грунті та їх значення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,93 KB
Завантажень:
342
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з ґрунтознавства


1. Форми і стан води у грунті та їх значення
Вода в ґрунті знаходиться у різних формах. Підґрунтова вода - вода, яка, просочуючись у нижні шари ґрунту, накопичується над водонепроникним ґрунтовим горизонтом.
Гравітаційна - це вода, що знаходиться у великих некапілярних порах ґрунту і опускається донизу під дією гравітації.
Капілярна вода міститься в капілярних порах ґрунту і рухається в них під дією меніскових сил. Розрізняють капілярно підвішену, капілярно підперту, стикову, внутрішньоагрегатну та інші форми води.
Пароподібна вода - це газоподібна вода у складі ґрунтового повітря.
Плівкова - це крапельно-рідка вода, адсорбована частинками ґрунту.
Гігроскопічна вода - газоподібна вода, адсорбована частинками ґрунту.
Хімічно-зв'язана - це вода, що входить до складу ґрунтових кристалогідратів (мірабіліт Na2SO4 x 10H2O, гіпс СаSO4 x 2H2O).
Тверда вода - це лід, який утворюється за від'ємних температур.
З перерахованих форм ґрунтової води доступними для рослин є підґрунтова, за умови неглибокого залягання, гравітаційна та капілярна, всі ж інші форми води є недоступні рослинам і називаються мертвим запасом.
Стан вологості ґрунту, за якого рослини в'януть, тобто наявна волога, недоступна рослинам, називають коефіцієнтом в'янення.
Ґрунти характеризуються певними водними властивостями, такими як водопроникність, водопіднімальна, випаровувальна та водоутримуюча здатності.
Водопроникністю називають здатність ґрунту пропускати за одиницю часу певну кількість води з верхніх у нижні горизонти. Процес водопроникності ділять на вбирання та фільтрацію. Вбирання проявляється за неповного насичення ґрунту вологою, тобто тоді, коли пори неповністю заповнені водою, а також включаються сорбційні та капілярні сили. Фільтрація виникає за максимального насичення ґрунту вологою. Вимірюють водопроникність висотою стовпа води, яка просочилась у ґрунт за певний час, і називається ця величина коефіцієнтом фільтрації.
Водопроникність ґрунту залежить від механічного складу і структури ґрунту. Піщані та структурні ґрунти швидше пропускають воду, ніж глинисті і безструктурні. На водопроникність впливає також кількість органічної речовини та колоїдів, які затримують велику кількість вологи.
Водопіднімальна здатність - здатність ґрунту піднімати воду капілярами з нижніх горизонтів у верхні. Швидкість і висота піднімання води залежить від діаметра пор, а значить, від механічного складу і структури ґрунту.
Вода у ґрунті піднімається тим вище, чим тонші капіляри, але швидкість руху води зменшується. Так, у глинистих ґрунтах вода в капілярах піднімається повільно, але на більшу висоту, в піщаних - швидше, але на меншу висоту.
У безструктурних ґрунтах, порівняно із структурними, вода швидше рухається капілярами і непродуктивно витрачається випаровуючись в атмосферу.
Випаровувальна здатність - це властивість ґрунту випаровувати воду. Власне випаровування - це перехід води в стан водяної пари, що зумовлює безпосередні втрати її з ґрунту. Цей процес залежить від таких факторів, як наявність енергії (тепла) для переходу води з рідкого стану в газоподібний, здатність повітря переносити водяну пару від випаровуючої поверхні, наявність води на випаровуючій поверхні.
Водоутримуюча здатність - це властивість ґрунту утримувати в собі воду. За умови високого вмісту води водоутримуюча здатність низька, а під час зменшення кількості води - швидко зростає.
Кількість та доступність рослинам ґрунтової води характеризується вологоємністю ґрунту, яка визначається, як вміст води в ґрунті, виражений у відсотках від його маси або об'єму.
О.А. Роде виділив п'ять показників вмісту води в ґрунті: максимальну адсорбційну вологоємність, максимальну гігроскопічність, вологість стійкого в'янення рослин, найменшу, або польову, вологоємність і повну вологоємність.
Максимальна адсорбційна вологоємність - це максимальна кількість води, яку може утримати ґрунт за рахунок сил адсорбції. Ця вода недоступна для рослин.
Максимальна гігроскопічність характеризується максимальною здатністю ґрунту вбирати газоподібну вологу із повітря, відносна вологість якого не нижче 94%.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Форми і стан води у грунті та їх значення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок