Головна Головна -> Реферати українською -> Геологія -> Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.

Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.

Назва:
Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,15 KB
Завантажень:
426
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат
на тему:
Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.
 


У зв'язку з проведенням земельної реформи в Україні, що передбачає розпаювання земель і передачу їх у власність селян, виникла необхідність розробки нового земельного кадастру, який би відповідав сучасним вимогам, а також був підставою для оподаткування землевласників. Нова кадастрова політика передбачає законодавче та науково-методичне забезпечення земельної реформи, питання кадрового забезпечення проведення кадастрової політики Даної проблематики стосується низка публікацій A.M.Третяка, О.Я.Панчука, Л.М.Перовича, ряд повідомлень у періодичних виданнях, а основні положення земельних відносин в Україні висвітлені у "Законодавчих актах та нормативних документах Держкомзему України". Перелік основних документів земельного кадастру встановлюється Верховною Радою України, а склад даних, включених у документи. Державним Комітетом України по земельних ресурсах за погодженням з Державним комітетом України по статистиці.
В Україні нагромаджено великий досвід проведення кадастрових робіт, які проводилися на територіях великих господарств – колгоспів та радгоспів. Подрібнене землеволодіння вимагає, очевидно, іншого підходу. Великий досвід кадастрових робіт в умовах дрібного землеволодіння можна почерпнути з кадастрових матеріалів, які розроблялися в Галичині, за часів, коли вона входила до Австро-Угорської імперії.
Латинський термін "кадастр" означає облік і економічну оцінку нерухомого майна. Створення кадастрів у Галичині бере початок від Йосифінського (1785-1788 pp.) та Францисканського кадастру (1819 -1820 рр.), зокрема від імператорського патенту з 12 квітня 1785 p., який зобов'язав обміряти та описати ґрунти на всій території державі і вирахувати натуральну та грошову вартість кожної земельної ділянки. Ця робота в Галичині тривала два роки. Було точно визначено і закріплено граничними знаками межі громад; у кожній громаді описано урочища, в кожному урочищі – окремі ділянки. У 1787 p. ці матеріали були зібрані у Львові під назвою Йосифінський кадастр (за ім'ям тодішнього цісаря Йосифа II). Патентом від 23 грудня 1817 р. встановлювалася нова система оподаткування грунтів [2].
З метою визначення розміру податку проводилися такі заходи: вимірювання земельного майна, виготовлення карт, класифікація грунтів та оцінка прибутків від землі.
Оцінку земель у складі австрійського земельного кадастру за чистим доходом, беручи до уваги природні особливості території, зокрема фізичні і хімічні властивості ґрунту, рельєф, водний режим і кліматичні умови місцевості, для одержання даних робили ґрунтові обстеження, в процесі яких визначали глибину гумусного горизонту, механічний склад, структуру, вологість і інші властивості ґрунту. За наведеними властивостями відбирали типові парцели, на основі яких знаходили чистий дохід.
Згідно з матеріалами оцінки земель проводили класифікацію угідь. При цьому ділянки з однаковим чистим доходом відносили до одного і того ж класу. За родом використання земельні ділянки поділялися спочатку на чотири типи: рілля, луки, виноградники, ліси; а з 1869 року – на десять типів: рілля, сіножаті, городи, виноградники, пасовиська, полонини, ліси, озера (болота, стави), неужитки, тарифікаційні землі (копальні піску, кременю, вапнярні, дороги вздовж залізниць і тому подібне). Орні землі оцінювали за восьмикласною системою, всі інші - за п'ятикласною.
Таким чином, податкові органи мали з найбільшою точністю визначити суму прибутку, а відповідно – і податку з кожної земельної ділянки. Однак при такій детальній класифікації прибуток з конкретної ділянки визначався з певним наближенням, оскільки його обчислювали не з кожної ділянки (що було неможливо), а тільки з ділянки-взірця певного типу ґрунту. Тому система оподаткування супроводжувалася безперервними рекламаціями, які вимагали внесення поправок і вдосконалень на кожному етапі.
У травні 1869 p. Міністерство фінансів створило у Львові Крайову земельно-податкову комісію Міністерства землеробства та аграрних реформ з рівноправними підкомісіями у Кракові та Тернополі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок