Головна Головна -> Реферати українською -> Геологія -> Гідроекологічні аспекти аквакультури риб

Гідроекологічні аспекти аквакультури риб

Назва:
Гідроекологічні аспекти аквакультури риб
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,83 KB
Завантажень:
104
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Гідроекологічні аспекти аквакультури риб
 


У сучасних умовах, за техногенної трансформації довкілля та зростаючого антропогенного тиску на гідроекосистеми, постає проблема раціонального використання їх біопродукційного потенціалу. Так раніше багаточисельні види тварин, що мали велику біомасу і були джерелом високоякісного білку, зараз знаходяться у занепаді, а деякі зовсім зникли з багатьох водойм. Це у першу чергу стосується риб як прісноводних так і прохідних та морських. У результаті порушився усталений баланс у гідроекосистемах, недовикористовуються кормові ресурси, нарощують чисельність малоцінні або шкідливі види тварини. Виправити становище можна лише уведенням в аквакультуру шляхом акліматизації та реакліматизації нових видів риб та тих, що зникли з біоти водойм та водотоків. Успіх таких заходів багато у чому залежить від правильного вибору як об’єкту вселення та способу його трансплантації, так і від умов середовища існування в яких опиниться інтродуцент, що неможливо без комплексних гідроекологічних досліджень. Як приклад такого підходу можна навести результати робіт з уведення в аквакультуру та акліматизації в Азово-Чорноморському басейні далекосхідної кефалі-пелінгаса.
Відомо, що популяції аборигенних азово-чорноморських кефалей більш як 25 років знаходяться у стані депресії. Це значною мірою пояснюється тим, що вони, в наших умовах, опинилися на краю свого ареалу. Тому для них дуже рідко може скластися сприятливе для ефективного процесу відтворення сполучення необхідного комплексу факторів зовнішного середовища і кормового забезпечення. Неодноразово робилися спроби штучного отримання молоді кефалей та подальшого їх вирощування у лиманах і ставах, але вони не мали успіху. Таким чином, завдання підвищення продуктивності солонуватих та солоних водойм шляхом зариблення чорноморськими кефалями виявилось вельми проблематичним. Саме через це увагу фахівців привернула далекосхідна кефаль — пелінгас (Mugil so-iuy Basilewsky, 1895), яка відноситься до бореального фауністичного комплексу. Цей вид, що має багато спільних рис з чорноморськими кефалями, у тому числі і високий темп росту, вигідно відрізняється більшою екологічною пластичністю — йому притаманні еврігалінність і еврітермність, відповідне реагування на зміни температури води, яка слугує основним сигналом до зимовальних, нерестових чи нагульних міграцій. Розмноження пелінгаса проходить не у відкритому морі, як у аборигенних кефалей, а в естуаріях і лагунах, прибережних акваторіях. Особлива ж цінність цього виду у тому, що дорослі особини є типовими детритофагами: до 95% поживи за масою може складати детрит збагачений органікою, а 6-10% припадає на організми, які мешкають у грунті й мулі (черви, гамариди). Тому пелінгас, за умов достатньої забезпеченності основного корму — детриту, не складає конкуренції аборигенним видам кефалей(Сабодаш, Савченко, Семененко, 1994). Літературні дані щодо умов і місць розмноження пелінгаса були вельми суперечливими. Найбільш поширена думка, що його нерест в Японському морі відбувається над глибинами до 35 м, за температури 16,6-20,7оС і солоності 29,9-32,7 (Дехнік, 1951; Мізюркіна, 1984). За іншими даними пелінгас нерестує і біля берегів, є повідомлення про його розмноження в озері на глибинах 0,5-1,5 м за солоності 12-15 і температури 19-24оС (Казанський та інші, 1966).
Перші спроби інтродукції пелінгаса розпочалися у 1970 р. і продовжувалися до 1978р., але вони не призвели до натуралізації вида, проте дали цінний науковий матеріал для подальших розробок і практичних дій. В Азово-Чорноморському басейні роботи по введенню пелінгаса в аквакультуру проводилися Бердянським відділенням АзНДІРГ. На відміну від попередників, тепер було обрано шлях поетапної акліматизації, тобто формувалося ремонтно-маточне стадо у неволі, розроблялися технології вирощування та заводського методу розведення з допомогою гормонального стимулювання завершення гаметогенезу. В окремих випадках плідники після стимуляції випускались у природні водойми(Сабодаш В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Гідроекологічні аспекти аквакультури риб

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок