Головна Головна -> Реферати українською -> Геологія -> Будова землі нашої планети

Будова землі нашої планети

Назва:
Будова землі нашої планети
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,10 KB
Завантажень:
188
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з геології і геоморфології


ПЛАН
Будова землі нашої планети
Види екзогенних процесів і їх характеристика та роль у формуванні рельєфу
Визначення та складання картосхеми довжини лінії стоку


1. Будова землі нашої планети
Про будову, склад і властивості "твердої" Землі маються переважно можливі відомості, оскільки для безпосереднього спостереження доступна лише верхня частина земної кори. Усі дані про більш глибокі надра планети отримані за рахунок різноманітних непрямих (головним чином геофізичних) методів дослідження. Найбільш достовірні з них - сейсмічні методи, засновані на вивченні шляхів і швидкості поширення у Землі пружних коливань (сейсмічних хвиль).
З їхньою допомогою вдалося встановити поділ "твердої" Землі на окремі сфери і скласти уявлення про внутрішню будівлю Землі.
Основні дані про геосфери "твердої" Землі
Геосфери | Підрозділи геосфер | Буквене позначення | Глибина нижньої межі*, км | Об`єм, 1018 м3 | Маса, 1021 кг
Земна кора | Осадовий шар | A | до 20 | 1,0 | 2,5
“гранітний” шар | до 40 | 3,6 | 10
“базальтовий” шар | до 70 | 5,6 | 16
Мантія | Верхня мантія | Субстрат | B | 50-100 | 180,1 | 610
шар Гутенберга (астеносфера) | Близько 400
шар Голіцина | C | Близько 900 | 205,7 | 856
Нижня мантія | D | 2900 | 510,8 | 2547
Ядро | Зовнішнє ядро | E | Близько 4800 | 166,6 | 1828
F | Близько 5100
Суб`ядро | G | 6371 | 8,6 | 106
* Різниця між середнім радіусом Землі і середнім радіусом межі (крім кори).
Будова "твердої" Землі. Верхня сфера "твердої" Землі - земна кора (А) - найбільш неоднорідна і складно побудована. З кількох типів земної кори переважне поширення мають материкова й океанічна; у будові першої розрізняють три шари: верхній - осадовий (від 0 до 20 км), середній, називаний умовно "гранітним" (від 10 до 40 км), і нижній, т.зв. "базальтовий" (від 10 до 70 км), що відокремлюється від "гранітного" поверхнею Конрада.
Під океанами осадовий шар на великих площах має товщину лише кілька сотень метрів. "Гранітний" шар, як правило, відсутній: замість нього спостерігається т.зв. "другий" шар неясної природи, товщиною близько 1-2,5 км. Потужність "базальтового" шару під океанами - близько 5 км.
Крім основних типів кори, зустрічається кілька типів "проміжної" будови, у тому числі кора субконтинентальна (під деякими архіпелагами) і субокеанічна (у глибоководних западинах окраїнних і внутрішньоконтинентальних морів). Субконтинентальна кора характеризується нечітким поділом "гранітного" і "базальтового" шарів, що поєднуються за назвою гранітно-базальтового. Кора субокеанічна близька до океанічної, відрізняється від неї більшою потужністю в цілому й осадовому шарі зокрема.
Мантія складається з трьох шарів (В, С і D) і простягається від поверхні Мохоровичича до глибини 2900 км, де вона межує з ядром Землі. Шари В і С утворюють верхню мантію (товщиною 850-900 км), шар D - нижню мантію (близько 2000 км). Верхню частину шару В, що залягає безпосередньо під корою, називається субстратом; кора разом із субстратом складає літосферу. Нижню частину верхньої мантії називають ім'ям сейсмолога, який відкрив її властивості, Б.Гутенберга. Швидкість поширення сейсмічних хвиль у межах шару Гутенберга дещо менша, ніж у шарах, що лежать вище - і нижче. Це зв'язують з підвищеною плинністю його речовини. Звідси - друга назва шару Гутенберга - астеносфера (слабка сфера). Цей шар є сейсмічним хвилеводом, оскільки сейсмічний "промінь" (шлях хвилі) довгий час йде уздовж нього. Шар, що лежить нижче С (шар Голіцина) виділено як зону швидкого наростання з глибиною швидкостей сейсмічних хвиль (подовжніх від 8 до 11,3 км/сек, поперечних від 4,9 до 6,3 км/сек).
Земне ядро має середній радіус близько 3,5 тис. км і поділяється на зовнішнє ядро (шар Е) і суб`ядро (шар G) з радіусом близько 1,3 тис. км. Їх розділяє перехідна зона (шар F) товщиною близько 300 км, що відносять звичайно до зовнішнього ядра. На межі ядра спостерігається стрибкоподібне падіння швидкості подовжніх хвил ь (від 13,6 до 8,1 км/сек). Усередині ядра вона зростає, збільшуючись стрибком до 11,2 км/сек поблизу межі суб`ядра.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Будова землі нашої планети

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок