Головна Головна -> Реферати українською -> Геологія -> Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства

Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства

Назва:
Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,06 KB
Завантажень:
368
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства


Сучасний стан розвитку природознавства за останні декілька десятиріч характеризується переакцентуванням з проблеми кадастрування, класифікації та інвентаризації природних ресурсів і явищ на проблеми виявлення загальних механізмів самоорганізації природних систем у просторі та часі. Треба сказати, що ландшафтознавці мають справу з найбільш складними природними системами територіального класу і тому здавалося б, що якраз їм належить пріоритет дослідження в напрямку самоорганізації природних утворень. Та реально виявлена інша закономірність. Перші дослідження і узагальнення були зроблені на найбільш елементарних системах, типу комірок Бінера. За що їхній автор – І. Пригожин –одержав Нобелівську премію.
Та ще раніше німецький дослідник Генрі Хакен, розвиваючі ідею англійського фізіолога В.С. Шерінгтона, заклав теоретичні основи нового загальнометодологічного напрямку – синергетики (від гр. „synergia” – спільна, або кооперативна дія). Попервах стояло завдання пояснити, як із розрізнених частин формується ціле утворення. Було виявлено явище емерджентності – властивості, якими володіє ціле, і, які відсутні у її складових. Виявлено, що емерджентність властива всім, без винятку, природним системам.
Подальший розвиток синергетичних ідей пов’язаний з працями А.М. Жабо-тинського [4], Г. Хакена [18, 19], І. Пригожина, І.Стенгерс [15], Г.Николаса, І. При-гожина [9, 10], В. Ебелінг [20], С.П. Капіци, С.П. Курдюмова, Г.Г. Малецького [5] та інших. Наслідком їхніх досліджень стало розуміння, що синергетика – це теорія самоорганізації (в просторі і часі) складних нелінійних неврівноважених диси-пативних відкритих систем. Цим утворенням цілком відповідають і природні територіальні комплекси, тобто ландшафтні системи у всій своїй різноманітності, морфологічній складності та ієрархічному підпорядкуванні.
Серед українських географів синергетичні ідеї розглядали Г.І. Швебс [7], К.А. Позаченюк [13], В.М. Пащенко [11]. На жаль вони лише обмежилися констатацією досягнень західних вчених і заявами про те, що результати досліджень можуть бути застосовані у сучасному ландшафтознавстві.
Разом з тим, ландшафтознавство має достатній досвід дослідження саме процесів самоорганізації природних територіальних систем як в просторі, так і в часі. Вони не мали статусу синергетичних, але такими, безперечно, були. До них належать праці А.Д. Арманда [1], В.А. Бокова [2], Б.Б. Родомана [16], А.А. Краукліса [6], М.Д. Гродзинського [3], В.М. Петліна [12], Г.П. Міллера, В.М. Петліна, А.В. Мель-ника [8] та багатьох інших. У цих працях ландшафтні системи розглядались не тільки як відкриті і здатні до самоорганізації, але і на конкретному дослідницькому матеріалі було проаналізовано систему просторово-часового керування в них, що і є основним об’єктом дослідження синергетики.
Узагальнено етапи розвитку ландшафтних систем можливо уявити так: стійка структурована єдність > єдність з критичною складністю структури > конструктивні флуктуації > стан біфуркації > стан атрактора > якісно нова стійка структурована єдність. Цей ланцюг необхідно пояснити.
Переважна більшість існуючих природних територіальних систем функціонує у стабільному режимі зі стабільною внутрішньою структурою. Стабільність останньої визначається ступенем різноманітності внутрішніх міжструктурних взаємозв’язків у співвідношенні із різноманітністю взаємозв’язків між самою ландшафтною системою, як цілісним емерджентним утворенням, і її зовнішнім ландшафтним оточенням. Для стійкого вписування в оточення система має виконувати вимогу, закладену у відомому законі Ешбі: Qптк ? Qо, де Qптк – різноманітність зв’язків між внутрішніми структурними складовими системи; Qо – різноманітність зв’язків між системою і її ландшафтним оточенням. Тобто вже тут закладаються обмеження для досягнення системою стійкого стану. Іншими словами, ієрархічно вища система кількісно задає інваріантний коридор можливої складності структури зв’язків у вміщуючих підсистемах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок