Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> АНТИУКРАЇНСЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В "ТРАНСНІСТРІЇ" (1941-1944 РР.)

АНТИУКРАЇНСЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В "ТРАНСНІСТРІЇ" (1941-1944 РР.)

Назва:
АНТИУКРАЇНСЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В "ТРАНСНІСТРІЇ" (1941-1944 РР.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,96 KB
Завантажень:
248
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
УДК 94:[29:35](477+498)"1941/1944"
М. І. Михайлуца
АНТИУКРАЇНСЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В "ТРАНСНІСТРІЇ" (1941-1944 РР.)
У статті розкриваються особливості політики румунської окупаційної влади в губернаторстві "Трансністрія" впродовж 1941-1944 рр. Церковна політика була спрямована на відродження християнських традицій на румунський зразок та відбудову храмів. Проте з огляду на українську проблему політика окупантів була промаркована українофобією і відвертою антиукраїнськістю.
Ключові слова: Православна церква, "Трансністрія", окупація, християнізація, Румунська православна місія, антиукраїнськість.
Процеси "роздержавлення" Церкви як духовної інституції все більше набирають обертів в сучасній Україні і вселяють надію на те, що вона, врешті-решт, зможе, за словами завідувача відділом гуманітарної політики НІСД Сергія Здіорука, "дати суспільству трохи більше ніж проповідь".
Проблематика дослідження державно-церковних стосунків, місця й ролі Церкви в етатистських процесах останнім часом доволі часто актуалізує увагу науковців різного спрямування: філософів, істориків, релігієзнавців, правників.
Серед значущих дефініцій у вивченні історії державно-церковних відносин виділимо положення про первинність і важливість єдності "церкви і церковно-національного життя народу". Єпископ Євстратій (Зоря) відзначав, що у питаннях побудови церковного життя потрібно завжди дотримуватись золотої середини - з одного боку, не піддаватись спокусі підмінити церковне життя національним, а з іншого, не відкидати важливість національного чинника в житті церкви. "Церква, - зауважував владика, - втрачає дуже багато можливостей, якщо вона перестає бути включеною в національне буття тої чи іншої нації [1]. А протоієрей Серафим (Слобідський) стверджував, що світове православ'я виграє за однієї безперечної умови - коли "українське церковне питання буде вирішене за збереження інтересів Української церкви і Української держави" [2, с.442].
З'ясовуючи роль національного чинника в релігійному житті народу, ставимо на меті здійснити реконструкцію цікавої, на наш погляд, проблеми періоду Другої світової війни - особливостях релігійної політики румунської окупаційної адміністрації щодо українського етносу на Півдні України (губернаторство "Трансінстрія"). Цей тематичний сегмент у загальному контексті історії Румунії вивчався румунськими і молдавськими дослідниками (А. Петку, Д. Ставараке, Р. Соловєй, Ж. Єнаке), проте залишається недослідженим в українській історіографії, що й викликало нашу зацікавленість і науковий інтерес.
Політика І. Антонеску накладала відбиток на всю організацію релігійного життя в губернаторстві "Трансністрія" через налагоджену діяльності Румунської православної місії (РПМ). Проте сама концепція цього органу в релігійній сфері характеризувалася значними церковно-регламентуючими суперечностями і перекосами. З одного боку, констатуючи, що "населення між Дністром і Південним Бугом було спаплюжене більшовицьким безбожництвом і позбавлене християнської віри" [3, арк.1], І. Антонеску в перші дні воєнної кампанії проти СРСР наголошує на повторному відкритті церков у захоплених землях. А декретом від 19 серпня 1941 р. священики зобов'язуються "навертати до християнства народи Трансністрії". Патріархія Румунської православної церкви також не залишалася осторонь планів кондукатора. Заздалегідь, ще до повного захоплення території і визначення її кордонів, патріарх Никодим зустрічався з Антонеску з приводу узгодження питань "рехристиянізації теренів за Дністром".
З іншого боку, війна проти СРСР розглядалась як жорстока боротьба між християнством і більшовицьким язичництвом, між добром і злом, між Ісусом Христом і сатаною тощо. У директивах для фронту 5 вересня 1941 р. І. Антонеску підкреслював: "необхідно, аби всі розуміли, що це не є битва зі слов'янами..." [4, р.7]. У продовження фрази напрошується основне питання, тобто питання про причини війни. На думку історика Ж. Анчела головна з них - "румунська юдофобія". Військово-політична ідеологія режиму Антонеску, сформована під впливом нацистської расової нетерпимості, базувалась на постулаті, що слов'яни стали жертвами євреїв, які православних слов'ян кидали на війну проти румунської християнської армії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: АНТИУКРАЇНСЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В "ТРАНСНІСТРІЇ" (1941-1944 РР.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок