Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ЗАПОРОЗЬКА КІННОТА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768-1774 рр.

ЗАПОРОЗЬКА КІННОТА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768-1774 рр.

Назва:
ЗАПОРОЗЬКА КІННОТА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768-1774 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,89 KB
Завантажень:
316
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
ЗАПОРОЗЬКА КІННОТА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768-1774 рр.


В українській історіографії участь Запорозького війська в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. залишається малодослідженою темою. Серед читацького загалу не сформувалась уява про місце запорозької кінноти в бойових діях російської армії і особливості козацької тактики цього періоду. Ряд дослідників, серед яких О.М.Апанович, А.Ф.Кащенко й А.О.Скальковський, в різний час торкалися теми участі Запорозького війська у подіях 1768-1774 рр. Але бойовий шлях підрозділів Запорозького війська на театрі воєнних дій так і не був реконструйований.
У період існування Нової Січі тактика запорожців зазнала великих змін. Протягом російсько-турецьких війн 1736-1739 та 1768-1774 рр. Запорозьке військо було складовою частиною російської армії. Точніше кажучи, загони запорожців були лише додатками до російських підрозділів. На відміну від воєнних подій XVI-XVII століть запорозька піхота діяла лише на човнах гребної флотилії. Воєнні події 1736-1739 рр. довели, що використання піхоти в умовах причорноморського степу і в Криму було малоефективним. Ефективність піхоти проявлялася лише в обороні або в штурмі укріплень. Козацька піхота в порівнянні з регулярною відставала майже на століття, і її використання в польових умовах було недоцільним. З огляду на це в минулому залишається використання рухомого козацького табору і батовий стрій піхоти. В умовах причорноморських і приазовських степів російське командування надавало перевагу діям легкої іррегулярної кінноти, головним завданням якої був контроль над територією, яка випадала з радіусу дії регулярної армії. Регулярна армія лише витісняла ворога з певного району. В ході боїв російська піхота відкидала ворога вогнем, а кіннота використовувалася для нетривалого переслідування.
Російська регулярна кіннота на той час являла собою важкий тип кавалерії, головним призначенням якої було нанесення фронтальних ударів у зімкнутому строю. В боротьбі проти турків і татар вона була малоефективною через низьку маневреність. Регулярні кавалерійські підрозділи, особливо кірасирські і карабінерні, не могли вести тривале переслідування, розвідку, ар’єргардні бої і нести аванпостну службу. Крім того, вершникам регулярної кінноти була заборонена стрільба з коня, оскільки це ламало стрій [60; 627]. У бою кавалеристи мали битися з ворогом виключно холодною зброєю [64; 36]. Недоліки важкої кінноти компенсувалися легкою іррегулярною: пікінери, козаки, калмики, арнаути. На відміну від інших видів кінноти головним засобом боротьби запорожців була вогнепальна зброя. Кожен козак мав дві-три рушниці і чотири пістолі. Крім того, запорожці мали при собі різноманітну холодну зброю, в тому числі лук і стріли. У поході рядовий козак мав при собі двох коней, а старшини і більше, залежно від рангу. В разі потреби запорозькі вершники могли виконувати функції піхотинців. Таким чином,у боротьбі з турецько-татарськими військами бойові можливості запорожців були значно вищими за всі інші кавалерійські з’єднання російської армії.
Після оголошення султаном війни Росії, що сталося 14 жовтня 1768 р., Запорозьке військо було приведено в бойову готовність. Київський генерал-губернатор граф П.О. Рум’янцев в ордері до П.Калнишевського, даному 31 жовтня 1768 р., писав: ”Рекомендую вам, господин кошевой атаман, всё войско своё устроить по настоящим обстоятельствам в военный порядок тот час, чтобы готовы вы были к внезапному ополчению, яко и выступить того ж времени, куда бы вам повелено было” [60; 19]. В середині листопада 1768 р. від нового Київського генерал – губернатора Ф.М.Воєйкова кошовий отаман П.Калнишевський отримав наказ, щоб в разі нападу татар на Єлизаветградську провінцію він “удобновозможную и самоскорейшую помощь подал, стараясь неприятелю, напав на онаго с тылу и поставив посреди двух огней, храбрым по воинскому искусству сражением найчувствительнейший причинил удар и тем дальновидному предприятию онаго воспрепятствовал и к выступлению из наших границ принудил” [53; 41].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: ЗАПОРОЗЬКА КІННОТА В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768-1774 рр.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок