Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Значення землеробства в господарській системі Київської Русі в дофеодальний період

Значення землеробства в господарській системі Київської Русі в дофеодальний період

Назва:
Значення землеробства в господарській системі Київської Русі в дофеодальний період
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,24 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Значення землеробства в господарській системі Київської Русі в дофеодальний період


Питання про основне заняття східного слов’янства як до, так і після утворення Київської держави обмірковувалось досить жваво. І кінець кінцем в історичній науці склалося два основних погляди. Перший погляд був розвинутий [В. Й.] Ключевським і його поділяли [М. О.] Рожков, [М. В.] Довнар-Запольський, [П. І.] Лященко та ін. За ним, основним заняттям східного слов’янства були торгівля, полювання, бджільництво та інші лісові промисли. За другим поглядом, який з найбільшою силою і доказовістю виразив [М. С.] Грушевський і [який] боронили [М. К.] Любавський, [М. М.] Покровський, а далі Б. Д. Греков, основною галуззю господарства населення Київської Русі булоземлеробство.
Оцінюючи аргументацію захисників цих двох протилежних поглядів, доводиться визнати правильність другого, а аргументацію Ключевського та його прихильників визнати слабкою і непереконливою.
Справді, чим, в основному, аргументують Ключевський, Рожков та їх прибічники? Рожков, наприклад, намагаючись довести, що руські слов’яни жили полюванням, бджільництвом, указував, що засновники Києва — Кий, Щек і Хорив, за переказами, були мисливцями, що сіверяни, деревляни, радимичі платили данину хутрами, що деревляни, обложені Ольгою, пропонували платити їй данину «скорою», тобто хутрами, що Ігор і Ольга хутрами обдаровували візантійців, що Святослав, завоювавши Болгарію і зробивши Переяславець на Дунаї столицею своєї держави, одержував данину з Русі хутрами. Рожков разом з тим на доказ правильності своїх поглядів наводить свідчення арабських письменників, зокрема звістки Ібн-Хордадбе, про те, що руські вивозили з своєї країни хутра видри і чорних лисиць.
Але всі ці висновки непереконливі. Припустимо, що легендарні засновники Києва були дійсно мисливцями. Але це зовсім не означає, що й уся маса населення Київської Русі була мисливцями. І ці звістки можуть означати не те, що полювання й бджільництво грали основну роль у господарській системі населення Київської Русі, а те, що хутра, мед і віск вважались головними експортними товарами і що вони (особливо хутра) являли велику цінність. Таке значення мали хутра не тільки в добу Київської Русі, а й у Московській державі, особливо в XVI — XVII ст. В Московській державі ясак з колоніальних народів брали головним чином хутрами; московські царі обдаровували своїх гостей соболями, але нікому не спаде на думку вважати на цій підставі, Що основним заняттям жителів Московської держави було полювання.
M. C. Грушевський і його прихильники могли висунути цілий ряд найсерйозніших доказів на захист свого погляду. Звернемось до короткого огляду цих доказів. Особливо переконливі лінгвістичні дані. М. С. Грушевський на основі пильного вивчення лінгвістичного матеріалу всіх слов’янських племен показав, що основні землеробські терміни однакові як у східних, так і в західних слов’ян. Такими загальнослов’янськими термінами є: орати, ратай, нива, леха, плуг, рало, борона, яр, ярина, озим і озимина, серп, коса, граблі, сніп, млин та ін. Все це говорить про те, що слов’яни взагалі були землеробським народом ще до свого розселення.
Але особливо вичерпне значення має той факт, що основним предметом харчування в усього слов’янства, за мовними даними, було жито, від дієслова жити. А жито — хлібний злак, який у різних слов’янських племен спеціалізується, пристосовуючись до головного роду хліба — чи до жита, чи до ячменю, чи до пшениці. Надзвичайно показовим є також те, що слово «обилие», яке вживається в значенні багатства, означає разом з тим урожай хліба, хліб незібраний і взагалі хліб. Слово «брашьно», що означає в деяких слов’янських племен борошно, вживалось у значенні їжі взагалі і навіть у значенні майна.
Таким чином, за лінгвістичними даними слов’янство було землеробським народом не тільки в IX — X ст., а й значно раніше.
Про землеробство як про основну галузь господарства Русі IX — X ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Значення землеробства в господарській системі Київської Русі в дофеодальний період

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок