Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні

Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні

Назва:
Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,67 KB
Завантажень:
112
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні


У кінці 1920-х років на хвилі кризи хлібозаготівель більшість у керівництві правлячої партії на чолі з Сталіним взяла курс на згортання нової економічної політики і здійснення колективізації селянських господарств, ліквідацію куркульства як класу. Органи Державного політичного управління (ДПУ) продовжували залишатися одним з головних інструментів утілення сталінської антинародної політики. Метою даного повідомлення є з’ясування змісту і конкретних методів репресивної діяльності спецслужб щодо духовенства у контексті здійснення колективізації в Україні.
Впродовж 20-х років радянській державі не вдалося ліквідувати релігійно-церковний вплив на масову суспільну свідомість. Незважаючи на те, що православній церкві було завдано непоправних втрат, вважалося, що „релігія й надалі залишається значущим фактором, який гальмує наш соціалістичний розвиток” [8, арк.8]. Подолати її вплив перешкоджав насамперед високий рівень релігійності українського селянства, що визнавалося комуністами. Внаслідок численних випадків адміністрування функціонери агітаційно-пропагандистського відділу ЦК КП(б)У змушені були констатувати, що „по церковній лінії ми спостерігаємо найбільшу кількість випадків порушення змички з селянством”, а „посилення релігійних рухів у більшості випадків викликалося нашою необережною політикою і невмілими методами пропаганди” [8, арк.2]. Подібні зізнання, на наш погляд, свідчили про кризу антирелігійної політики, яка вимагала суттєвої корекції стратегії і тактики останньої [1, с.280 - 283]. Але державно-партійне керівництво не лише не відмовилося від репресивної політики щодо духовенства, а й посилило наступ на нього в період колективізації.
Більшовицька влада в антирелігійній стратегії, як і в попередній період, відводила пріоритетну роль органам ДПУ. У травні 1928 р. політбюро ухвалило постанову, в якій органам ДПУ рекомендувалося „посилити роботу з активно виступаючими антирадянськими елементами на селі (колишні поміщики, колишні поліцейські, попи, куркулі)” та проводити „необхідні арешти” [2, с. 111].
В період здійснення колективізації керівництво органів ДПУ розробило систему оперативних заходів по „ліквідації церковних організацій”. Вони були викладені в низці циркулярних листів і директив ОДПУ та ДПУ УСРР. Оскільки документи призначалися виключно для службового користування, друкувалися під грифом „цілком таємно” і в суворій відповідності до кількості адресатів, механізм реалізації запланованих заходів подавався гранично відверто. Одним з таких документів є циркулярний лист № 37 „Про стан і перспективи церковного руху і чергові завдання органів ОДПУ” від 22 березня 1930 р. за підписом начальника секретно-оперативного управління Євдокимова, його заступника Тучкова та начальника 6-го (антирелігійного) відділення Полянського.
Квінтесенцією документу, яка прогнозує сумну перспективу духовенства у зв’язку з колективізацією, є констатація того, що з загостренням класової боротьби „православні церкви перетворилися в явно антирадянські організації...Цей процес особливо різко виявляється на селі, де церковники нерідко є керівниками контрреволюційних організацій і угруповань, організаторами і натхненниками масових куркульських виступів...” [3, арк.1]. Причому підкреслювалося, що в районах суцільної колективізації, де кампанія закриття церков іде швидкими темпами, „всі попи, незалежно від орієнтації, становлять тут озлоблених і активних ворогів соціалістичного будівництва”, є „своєрідним єдиним фронтом проти нас”. Спалах антирадянських виступів в українських селах у 1929 р., в тому числі й на релігійному ґрунті, чекісти пов’язували якраз із боротьбою проти колгоспного ладу. Циркуляр тенденційно трактує соціальну базу таких виступів: „Так як церква в більшості спирається на куркулів, то такі демонстрації набувають антирадянського характеру...Зараз уже цілком сформувався блок куркульства з церквою” [3, арк.5]. Деморалізованому і жорстко контрольованому на той час духовенству чекісти приписують роль провідників антиколгоспного руху: „В тих районах, де були відсутні готові керівники контрреволюційних організацій і виступів (колишні білі офіцери, колишні ватажки банд, есери та ін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок