Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Зміни відношення жінок-селянок до участі у політичних партіях та громадських організаціях (1991 – 2002 рр.)

Зміни відношення жінок-селянок до участі у політичних партіях та громадських організаціях (1991 – 2002 рр.)

Назва:
Зміни відношення жінок-селянок до участі у політичних партіях та громадських організаціях (1991 – 2002 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,77 KB
Завантажень:
426
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Зміни відношення жінок-селянок до участі у політичних партіях та громадських організаціях (1991 – 2002 рр.)


Впродовж останнього десятиліття XX століття відбулася зміна в міжнародно-правового статусу України. У 1991 р. Україна реалізувала своє право на самовизначення, а у 1996 р. Верховна Рада прийняла Конституцію [1] — основний закон суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Розпочався новий етап розбудови української правової держави. Актуальним завданням для держави стало створення можливостей для рівноправної участі чоловіків і жінок у громадсько-політичній сфері суспільства, в тому числі для жінок сільської місцевості. З метою реалізації конструктивної державної ґендерної політики необхідно було залучити жінок до активної участі до громадської роботи та взагалі до політичної діяльності.
В результаті значних соціальних змін відбувався процес вироблення нових норм ґендерних відносин. Але основним джерелом ґендерної нерівності продовжували бути соціальні норми і стереотипи, які прищеплювалися суспільством. Традиційно державно-політична сфера асоціювалося із "чоловічою", а приватне життя із "жіночою" сферою діяльності.
Дослідники виділяють наступні шляхи досягнення ґендерної рівності у політичних процесах: по-перше, участь жінок у різних гілках влади — законодавчій, виконавчій, судовій, інформаційній тощо; по-друге, розширення участі жінок в діяльності політичних партій, громадсько-політичних об'єднань та рухів; по-третє, розвиток громадянського суспільства за принципами ґендерного паритету. У цій системі виділяють два основні типи об'єднань: громадські організації, громадські рухи та політичні партії.
Процес формування громадянського суспільства знаходився в 90-х рр. ХХ ст. в Україні ще на початковій стадії. Жінки в заполітизованому суспільстві для вирішення своїх проблем змушені були формувати політичні інституції і через них відстоювати свої права. Однією з причин виникнення жіночих партій була спроба керувати жіночим рухом і взяти його під свій контроль. Іншою — невдоволеність рамками громадської організації. Наприклад, у 1999 році було створено Партію солідарності жінок України, в роботі якої брали участь і селянки.
Загалом процес формування національної еліти й лідерів сучасного парламентського типу тільки розпочинався, але проблема жіночого лідерства в Україні була і є актуальним питанням, особливо це стосується лідерства серед жінок сільської місцевості.
В досліджуваний період деякі представниці сільських жінок входили до політичних партій - Комуністичної, Соціалістичної, Селянської, Аграрної, Народного Руху тощо. [2]. Діяли селянки також у чотирьох жіночих партіях: "Жінки України", Всеукраїнська партія жіночих ініціатив, "Жіноча народна партія” (об'єднана), партія "Солідарність жінок України", однак представництво їх у партіях було незначним внаслідок нерозвиненості політичного світогляду [3]. Проаналізувавши програми політичних партій, наприклад, Селянської партії, яка пропагандувала „материнство як найсвятіший обов’язок української жінки” та інших політичних партій, можна зазначити, що основні принципи діяльності пропонувалися за такими напрямками: приділення особливої уваги материнству і дитинству, захисту сім’ї; залучення жінок до управління державою; розробки ефективної демографічної політики тощо. Але програми багатьох політичних партій не мали ґендерного світобачення, недостатньо усвідомлювали сучасні жіночі та ґендерні проблеми, не бачили реальних можливостей їх розв’язання [4].
Досвід свідчить, що більш успішно будували свою політичну кар’єру жінки-вихідці із сільської місцевості, що спиралися на особисті якості. Жінкам-політикам не досить було підстав особливо розраховувати на жіночу частину електорату: більшість жінок не була обізнана із цілями жіночих політичних партій, які не мали розгалуженої структури і по суті не вели організаційної та масової роботи у переважній більшості міст, селищ і сіл. До того ж, селянки й досі звикли бачити захисниками своїх інтересів чоловіків.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Зміни відношення жінок-селянок до участі у політичних партіях та громадських організаціях (1991 – 2002 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок