Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – років  

Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – років  

Назва:
Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – років  
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,03 KB
Завантажень:
436
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Реферат на тему:
Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – років  


У 1734 році після 25-річного перебування під владою кримського хана Запорозьке військо повернулось під російську протекцію. В березні запорожці заснували Січ на річці Підпільній, а в жовтні були приведені до присяги на вірність імператриці Анні Іоаннівні [72; 256-260, 77; 451]. Залучаючи запорожців на службу, царський уряд керувався міркуваннями щодо майбутньої війни з Туреччиною, до якої Росія старанно готувалася. Повернення запорожців в російське підданство було вдалим політичним заходом Петербурга і суттєво посилило оборону південних кордоні в імперії. Але російське командування цікавила не воєнна сила запорожців, а насамперед той досвід, якого ті набули, перебуваючи чверть століття в межах Кримського ханства. Розташування Запорозької Січі на південь від Української укріпленої лінії, що простяглася на 285 верст від Дніпра вздовж Орелі, Берестової і Береки до Сіверського Донця, було вигідне тим, що запорожці завчасно сповіщали командування лінії про рух татар до російського кордону та інформували про події, які відбувалися на території Кримського ханства. З огляду на це, командири фортець і редутів Української лінії отримали можливість вживати своєчасні оперативні заходи в разі загрози з боку ворога [36; 2-16]. Таким чином, Запорозька Січ мала виконувати роль передового форпосту російської армії.
У майбутній війні з Туреччиною російський уряд розраховував на дисципліновану регулярну армію і насамперед артилерійський та рушничний вогонь у ході генеральної битви. Сильною стороною російської армії була піхота. Скорострільність російських піхотинців була значно вищою за турецьких, оскільки зброя росіян не різнилася за калібрами і зразками, порох сипався в отвір ствола рушниці прямо з патрона i застосування порохівниць виключалося. У ході боїв попереду фронту російської піхоти встановлювалися рогатки (переносні дерев’янi загородження, якi складались з трьох загострених на кінцях хрестовин, скріплених поперечною жердиною, довжиною 3,5 м). На рогатках закріплялися піки. На флангах батальйонів ставились полкові гармати, а позаду польова армійська артилерія і невеликі кугортні полкові мортирці для навісного вогню [43; 56-66, 64; 58-60]. Таким чином, ворог практично не мав шансів прорвати бойовий порядок російської піхоти, наїжаченої рогатками, піками і багнетами. До того ж, військові формування Османської імперії мали на озброєнні, головним чином, холодну зброю. Артилерію і ручну вогнепальну зброю турки в польових умовах майже ніколи не використовували [62; 50-52, 100]. Загалом, вогнепальну зброю турки застосовували лише в обороні, при облозі фортець і на флоті [62; 60, 104, 107, 63; 100-129].
Слабкою стороною російської армії була кіннота, яка складалася з кірасирів, драгунів, гусарів, ландміліціонерів і козаків. У 30-ті роки ХVIII століття гусарський корпус налічував всього до 500 чоловік. Кірасирських полків було три, по 973 вершники в кожному. У ході бойових дій з Туреччиною протягом 1735 – років ці з`єднання через свою нечисленність значення не мали. Драгунських полків налічувалося 29 по 1230 чоловік кожний. Проте драгуни через наявність у них поганих коней під час бойових операцій завжди спішувалися і тільки під час маршів пересувались верхи [55; 45-48]. Під час боїв з ворогом російська кіннота виявила повну нездатність вести кавалерійський бій. Рушничний вогонь, який вели вершники з коня, не міг бути нi прицільним, ні швидким. В той же час турки і татари, будучи вправними вершниками і маючи витривалих коней, стрімко зближались з супротивником для бою холодною зброєю, у володінні якою мали абсолютну перевагу [52; 10-65, 53; 10, 25. 55; 46].
У ході кампанії 1737 року стосовно драгунiв в одній із своїх настанов генерал-фельдмаршал Б. Мініх писав: “А чтоб драгунам сидя на лошадях пальбу чинить противу неприятеля, когда он еще наступательно действует, ибо драгунские лошади большею частью дикия и к пальбе недовольно обыклыя и могут сделать конфузию и прочих ради резонов, за благо не признавается, то и действо сидя на конях пальбу ружьем и пистолетами или палашами в тыл за оным — зависит от благоразсмотрения генералитетскаго” [64; 61].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – років  

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок