Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ДИКТАТУРА ПОСЕРЕДНОСТІ: КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА ПОРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ [1920-1925 РР.)

ДИКТАТУРА ПОСЕРЕДНОСТІ: КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА ПОРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ [1920-1925 РР.)

Назва:
ДИКТАТУРА ПОСЕРЕДНОСТІ: КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА ПОРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ [1920-1925 РР.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,34 KB
Завантажень:
99
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
С. Р. Лях
ДИКТАТУРА ПОСЕРЕДНОСТІ: КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА ПОРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ [1920-1925 РР.)
Сучасна методологія історії націлює на деконструкцію звичних стереотипних уявлень, до більшої рішучості у «роздяганні» макроіс- торичних штампів, розвінчуванні посіяних у минулі часи ілюзій, по- буджує до енергійнішого задіяння істориком іронії як одного з інструментів пізнання.
Однією з центральних міфологем ХХ ст. є, безумовно, ідея «диктатури пролетаріату». В межах міфологеми диктатури пролетаріату міцно вкорінилися уявлення про домінуючу політичну силу епохи (більшовиків, комуністів, партноменклатуру як про революціонерів, які нібито керувалися ідеальними, ідейними мотивами, такими як суспільний переворот, класова боротьба, побудова «нового суспільства», як мінімум - помста «старому світу». Велика частина роботи по деконструкції цієї наївної міфологеми істориками вже пророблена: на сьогодні вже переконливо показано, що диктатура проле-


таріату не здійснилася і реально вилилася в «диктатуру партії» (за однією версією) чи «диктатуру партійного апарату» (за іншою версією). Йдучи далі цим шляхом деідеалізації, дегероїзації, дероманти- зації історії РКП(б)-ВКП(б)-КПРС, природним буде запропонувати більш радикальні варіанти прощання зі стереотипами, витвореними самими партфункціонерами про самих себе і свою систему.
Під впливом успіхів історичної антропології, історії повсякденності і мікроісторії виникає спокуслива ідея подати історію радянської партократії не у традиційних політологічних категоріях (таких як державотворення, революція, соціальні відносини), а в модусі споглядання реальних людських якостей: прагматизму, щирості, наївності, егоїзму, честолюбства, слабкостей, хитрощів, стаху - а значить, подивитися на партфункціонерів як на живих реальних осіб, які смалили цигарки, отримували «жалування» (прикметно, що саме так вони називали своє грошове щомісячне утримання), власноруч ремонтували взуття своїх домочадців, ростили і утримували як могли своїх молодших братів і сестер, батьків, родичів своїх дружин, перевозили свої сім'ї разом із сімейним скарбом на місце свого нового призначення, хворіли і страждали від виснаження, обурювалися і протестували, коли їх понижували у посаді, вірили, що своїми митарствами у минулому заслужили привілеї, прагнули віддати усі свої сили революційній справі і реалізувати свою відданість партії не деінде, а саме в Москві, Пітері, у Криму чи на крайній випадок у південному затишному Бердянську.
Цією підбіркою фактів, прикладів і просто текстів, знайдених у фондах двох обласних державних архівів - Донецького і Запорізького, наважуюсь приєднатися до шукачів людського виміру в історії, а також ризикну стверджувати, що при розгляді такого роду матеріалів відкривається перспектива виходу на суттєвий висновок, а саме: політичне керівництво УСРР 20-х років являло собою корпорацію посередностей не тільки в сенсі низького освітнього рівня і маргінальної ментальності, але головне - у сенсі банальності своїх прагнень і мотивів (справжніх, а не ритуально декларованих) своєї діяльності; реальним і справжнім мотивом і змістом діяльності партно- менклатури 20-х років було - не більше і не менше - життєзабезпечення своєї корпорації і себе особисто. Боротьба за ресурси. Розверстки, пайки, категорії і розряди постачання, ставки, тарифні сітки. Забезпечення (продовольством, обмундируванням, житлом, транспортом). Колективна дисципліна участі у добуванні і розподілі ресурсів. Ось реальна прагматика їхнього середовища, ось антропологія компартійної влади, ось реальний світ цього сорту людей. Не випадково в керівних колах панівної партії найбільше цінувалися, найкращі перспективи у посіданні «відповідальних постів» мали кадри, які у 1918-1920 рр. пройшли школу продорганів. Це були штати інтендантів, які принесли з собою з часів Першої світової війни ментальність споживачів казармених благ. Такою була антропологія компартійної влади 1920-1925 рр.
Вони завжди були на обліку, а з 1924 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: ДИКТАТУРА ПОСЕРЕДНОСТІ: КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ РЕГІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА ПОРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ [1920-1925 РР.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок